«Роль України у трансформації глобальної безпеки»
Автор: Кметь Вікторія Андріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У 21 столітті глобальна система безпеки зазнає глибоких змін, зумовлених зростаючою взаємозалежністю держав, появою нових загроз та кризою традиційних механізмів міжнародного права. Російсько-українська війна стала каталізатором для переоцінки підходів до військової, економічної, соціальної та екологічної безпеки. Вона висвітлила обмеження існуючих міжнародних інституцій та прискорила розвиток оновленої системи колективної стабільності. У цьому контексті роль України виявилася вирішальною, оскільки її досвід збройного опору, дипломатичних маневрів та взаємодії з міжнародними партнерами стимулював зміни в механізмах глобальної безпеки. Об’єктом дослідження є процес трансформації системи глобальної безпеки в умовах сучасних міжнародних викликів. Предметом дослідження є роль України як суб’єкта цих трансформацій у воєнно-політичній, економічній, соціальній та екологічній складових системи глобальної безпеки. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та комплексно проаналізувати роль України у процесі трансформації системи глобальної безпеки. Ця магістерська дисертація досліджує вплив російсько-української війни на трансформацію глобальної системи безпеки та роль України як актора в цій трансформації. Вона демонструє, що війна стала каталізатором для переосмислення ключових підходів до військової, економічної, соціальної та екологічної безпеки. Український досвід слугує основою для критики сучасної моделі міжнародної системи, її інституцій та правил її функціонування — так званого ліберального порядку після холодної війни [2]. У цьому контексті Україна постає не лише як об’єкт агресії, а й як актор, що впливає на зміни в нормах, механізмах та практиці глобальної безпеки. Особливий акцент робиться на тому, що співпраця України з міжнародними організаціями, такими як НАТО, ЄС, ООН та ОБСЄ, дозволяє їй посилити свою роль на міжнародній арені та розробити нові підходи до регіональної та глобальної стабільності. Незважаючи на формальні зобов’язання міжнародних інституцій, їхня ефективність значною мірою залежить від політичної волі основних держав-членів та їхньої здатності адаптуватися до асиметричних загроз [4]. Це означає, що система колективної безпеки має бути або модернізована та оснащена ефективними механізмами реагування та стримування, інакше вона ризикує втратити актуальність у сучасному світі. Також зазначалося, що хоча військова агресія є найпомітнішим елементом кризи, трансформація глобальної безпеки охоплює набагато ширший спектр змін: переосмислення енергетичної політики, реструктуризацію ланцюгів постачання продовольства, масштабні міграційні процеси та загострення екологічних ризиків [3]. Роль України в цих процесах не обмежується регіональним впливом, її значення дедалі більше визначається загальноєвропейськими та глобальними політичними рішеннями. Зокрема, війна прискорила розробку нових стратегій ЄС у сферах енергетики, оборони, гуманітарної політики та екологічної трансформації. Крім того, зазначалося, що міжнародні актори по-різному оцінюють стійкість України та її внесок у колективну безпеку. Однак загальна тенденція полягає в тому, що досвід України розглядається як важливий прецедент для ефективної боротьби з гібридними загрозами та спонукав НАТО та ЄС переглянути свої стратегічні принципи. Концепція «асиметричної стійкості України», представлена в цій статті, демонструє, що вплив держави на глобальні процеси може ґрунтуватися не лише на військовій силі, але й на її здатності мобілізувати партнерів, її інституційній адаптивності та її здатності розробляти нові моделі безпеки [1]. У роботі підкреслюється, що основний ризик для сучасної глобальної системи безпеки полягає в структурній нестабільності міжнародних інституцій та їхній нездатності ефективно реагувати на агресію з боку держав, які порушують міжнародне право. Це загрожує подальшою ескалацією глобальної конфронтації та підривом довіри до норм міжнародного права, тим самим підкреслюючи необхідність реформи Ради Безпеки ООН, зміцнення механізмів колективної оборони та запровадження нових форматів багатосторонньої співпраці [5]. Найважливішим наслідком українського кейсу є те, що війна стала поштовхом до перегляду всієї архітектури глобальної безпеки. Не лише статус України, але й майбутня модель міжнародного порядку залежить від результатів захисту від агресії та здатності міжнародного співтовариства гарантувати ефективну колективну оборону. На кону стоять ефективність глобальних інституцій, здатність світової системи до самооновлення та фундаментальна можливість стабільного багатостороннього світу. Ключові слова – глобальна безпека, Україна, російсько-українська війна, міжнародні організації, трансформація безпекової системи. Перелік використаних літературних джерел. 1. Тодоров, І., & Тодорова, Н. (2023). ООН у протидії російській агресії в Україні. Геополітика України Історія І Сучасність, 1(30), 32–43. https://doi.org/10.24144/2078-1431.2023.1(30).32-43 2. Buzan, B. (1991). People, states & fear: An agenda for international security studies in the post-cold war era. ECPR Press. 3. Calvin, K., Dasgupta, D., Krinner, G., . . . Ha, M. (2023). IPCC, 2023: Climate Change 2023: Synthesis Report. Contribution of Working Groups I, II and III to the Sixth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change [Core Writing Team, H. Lee and J. Romero (eds.)]. IPCC, Geneva, Switzerland. https://doi.org/10.59327/ipcc/ar6-9789291691647 4. Geis, A., & Schroder, U. (2023). The Russian war against Ukraine and its implications for the future of liberal interventionism. Politics and Governance, 12. https://doi.org/10.17645/pag.7348 5. United Nations General Assembly. (2022). Aggression against Ukraine: Resolution A/RES/ES-11/1, adopted on 2 March 2022. https://digitallibrary.un.org/record/3959039