«Кліматична міграція як глобальний виклик ХХІ століття»
Автор: Шевчук Аліна Андріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У ХХІ столітті кліматичні зміни перетворилися на один із центральних викликів міжнародної безпеки. Згідно з оцінками Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, глобальна температура вже зросла більш ніж на 1,1°С, що спричиняє збільшення частоти екстремальних погодних явищ. Наслідком цих процесів стає кліматична міграція у відповідь на стихійні лиха, опустелювання, підняття рівня моря та інші екологічні зміни [3]. Світовий банк прогнозує, що до 2050 року кількість внутрішніх кліматичних мігрантів може перевищити 200 млн осіб, зосереджуючись у регіонах Африки, Південної Азії та Латинської Америки [5]. Такі тенденції підсилюють актуальність дослідження причин, динаміки та наслідків кліматично зумовлених переміщень. Міжнародно-правовий статус кліматичних мігрантів залишається неврегульованим, оскільки Конвенція про статус біженців ООН 1951 р. не визнає екологічні фактори підставою для надання притулку [1]. Це зумовлює потребу у міждисциплінарному аналізі кліматичної міграції як соціально-політичного явища. Об’єктом дослідження є процеси міжнародної і внутрішньої міграції, спричинені змінами клімату. Предметом дослідження є кліматична міграція як глобальна проблема сучасності. Метою дослідження є всебічне наукове осмислення кліматичної міграції як глобального феномену, з’ясування її основних причин й наслідків, аналіз міжнародно-правових, інституційних та політичних механізмів реагування, а також визначення можливих сценаріїв розвитку цього явища. У роботі досліджується кліматична міграцію як один із ключових глобальних викликів ХХІ ст. На основі звітів Міжурядової групи експертів зі зміни клімату встановлено, що зростання середньої температури, деградація довкілля та екстремальні погодні явища формують нові масштаби вимушеного переміщення населення [3]. Особливу увагу надано тому, що відсутність юридичного визначення «кліматичного мігранта» у міжнародному праві створює «прогалину захисту», яка унеможливлює повноцінне застосування механізмів міжнародного захисту [1]. Досліджено глобальні чинники та географію переміщень. На основі даних Міжнародного центру моніторингу внутрішнього переміщення доведено, що стихійні лиха щороку спричиняють мільйони нових внутрішніх переміщень, найбільше страждають країни у Південній Азії, Африці на південь від Сахари та Латинській Америці [4]. Звіти Світового банку свідчать, що до 2050 р. кількість внутрішніх кліматичних мігрантів може перевищити 200 млн осіб, формуючи «гарячі точки» майбутньої мобільності [6]. Оцінено соціально-економічні наслідки кліматично зумовлених процесів, що проявляються у втраті засобів до існування, зростанні урбанізаційного тиску та розширенні зон екологічної вразливості. Найбідніші громади нерідко перетворюються на «заблоковані популяції», які не мають ресурсів для евакуації, що особливо характерно для країн Південної Азії та Східної Африки [2]. У роботі охарактеризовано діяльність ключових міжнародних організацій: Міжнародна організація з міграції, яка на основі Institutional Strategy on Migration, Environment and Climate Change 2021–2030 та системи Displacement Tracking Matrix формує підходи до керованої мобільності, а також Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, що розширює гуманітарні механізми захисту для осіб поза межами Конвенції 1951 року [1]. Сучасні прогностичні моделі такі , як «керована трансформація», «криза керованості» та «кліматична нестабільність» демонструють, що масштаби кліматичної міграції до 2050 року прямо залежать від здатності держав ефективно адаптуватися до кліматичних ризиків та інтегрувати цю проблему у політику безпеки [2; 7]. Таким чином, результати дослідження засвідчують, що кліматична міграція перетворюється на глобальний виклик, який виходить за межі екологічної проблематики й стає фактором міжнародної безпеки та прав людини. Ефективне реагування потребує переходу від фрагментарних гуманітарних заходів до узгодженої міжнародної політики. Ключові слова: кліматична міграція, Міжнародна організація з міграції (МОМ), зміна клімату, міжнародна безпека, внутрішні переміщення, екологічна деградація, міжнародно-правовий статус, планова мобільність. Перелік використаних літературних джерел: 1. Convention Relating to the Status of Refugees. (1951). United Nations. Available from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text 2. Ehui, S. K., Rigaud, K. K. (2022). Climate migration – Deepening our solutions. Brookings Institution. Available from https://www.brookings.edu/ articles/climate-migration-deepening-our-solutions/ 3. Hausfather, Z. (2018). How «Shared Socioeconomic Pathways» explore future climate change. Carbon Brief. Available from https://www.carbonbrief.org/ explainer-how-shared-socioeconomic-pathways-explore-future-climate-change/ 4. Internal Displacement Monitoring Centre. (2024). GRID 2024: Global report on internal displacement. IDMC. Available from https://www.internal-displacement.org/global-report/grid2024/ 5. Maes, M. J. A., Hascic, I., Tesniere, V., Seeber, S. (2025). Monitoring exposure to future climate-related hazards: Forward-looking indicator results and methods using climate scenarios (OECD Environment Working Papers No. 264). OECD. Available from https://www.oecd.org/environment/working-papers/ monitoring-exposure-future-climate-hazards.htm 6. World Bank. (2021). Climate change could force 216 million people to migrate within their own countries by 2050. Available from https://url-shortener.me/2HH7