«Відмова Швеції та Фінляндії від політики нейтралітету: причини, виклики та перспективи»
Автор: Лемешко Ірина Віталіївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Повномасштабне вторгнення росії в Україну та різке погіршення безпекового середовища у Європі стали ключовими каталізаторами трансформації зовнішньополітичних стратегій Швеції та Фінляндії. У роботі проаналізовано історичну еволюцію нейтралітету, внутрішньополітичні чинники його руйнування та зовнішні імпульси, що спричинили відмову обох держав від політики неприєднання. Визначено, що шведська та фінська моделі нейтралітету завжди були адаптивними, змінюючись під впливом регіональних загроз і динаміки міжнародних відносин [1]. У XXI столітті саме зростання військових ризиків, гібридних загроз та агресивна політика росії визначили необхідність зближення Швеції та Фінляндії зі структурами колективної безпеки, на кшталт НАТО [2]. Об’єкт дослідження – політика нейтралітету Швеції та Фінляндії. Предмет дослідження – причини, чинники, механізми та наслідки процесу відмови Швеції та Фінляндії від політики нейтралітету в умовах трансформації архітектури європейської безпеки. Мета роботи - це комплексний аналіз причин, процесу та наслідків відмови Швеції та Фінляндії від політики нейтралітету та їх вступу до НАТО. У магістерській кваліфікаційній роботі досліджується проблема трансформації зовнішньої політики Швеції та Фінляндії від багатовікової традиції нейтралітету до членства в Північноатлантичному альянсі. Проаналізовано історичну еволюцію концепції нейтралітету, внутрішньополітичні чинники його трансформації та зовнішні імпульси, що спричинили відмову обох держав від політики неприєднання [1]. Доведено, що шведський та фінський нейтралітет мали різну природу та еволюційні траєкторії, проте обидві моделі виявилися адаптивними до змін міжнародного безпекового середовища [3]. Протягом останніх десятиліть обидві держави поступово інтегрувалися в євроатлантичну систему безпеки через партнерство з НАТО, участь у міжнародних операціях та розбудову інституційної сумісності [4]. Проте саме російська агресія проти України стала каталізатором, що змінив суспільну думку, політичний консенсус і традиційні уявлення про нейтралітет як ефективний інструмент гарантування національної безпеки. Виявлено революційну трансформацію громадської думки в обох країнах та проаналізовано динаміку процесу вступу до Альянсу, який виявив як спільні закономірності, так і національні особливості прийняття стратегічних рішень [6]. З’ясовано, що адаптація національних систем безпеки до стандартів НАТО виявилася складнішою за очікування, попри високий рівень попередньої технічної та організаційної сумісності. Водночас створення нових командних структур та багатонаціональних формувань засвідчило перехід від формального членства до практичної військової інтеграції [5]. Увагу акцентовано на геополітичних наслідках трансформації безпекової політики обох держав, які включають радикальну зміну стратегічного балансу в Балтійському регіоні, посилення північного флангу НАТО та формування нової архітектури європейської безпеки [7]. За результатами проведеного дослідження концепція воєнного нейтралітету втратила захисну функцію в умовах агресивної ревізіоністської політики авторитарних режимів, а вступ до системи колективної оборони став найнадійнішим способом гарантування суверенітету малих та середніх держав у сучасній Європі. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих висновків для формування української стратегії євроатлантичної інтеграції, зокрема у питаннях побудови політичного консенсусу, адаптації оборонного сектору до стандартів НАТО та досягнення міжнародної підтримки процесу членства. Ключові слова - нейтралітет, НАТО, Швеція, Фінляндія, євроатлантична інтеграція, російсько-українська війна, колективна безпека, фінляндизація. Перелік використаних літературних джерел. 1. Горобець, І., & Мартинов, А. (2022). Вступ Швеції і Фінляндії в НАТО як наслідок кризи регіональної та глобальної систем безпеки. Консенсус, (3), 72–82. https://doi.org/10.31110/consensus/2022-03/072-082 2. Завада, Я., & Пальок, Я. (2022). Політика нейтралітету Швеції у XXI столітті. Вісник НТУУ “КПІ”. Політологія. Соціологія. Право, 3(55), 48–55. https://visnyk-psp.kpi.ua/article/view/269546 3. Arter, D. (2024). From Finlandization to NATO membership: Finland’s road to the Atlantic Alliance. Scandinavian Political Studies, 47(1), 89-108. https://doi.org/10.1080/09662839.2022.2113062 4. Wieslander, A. (2019). What makes an ally? Sweden and Finland as NATO’s closest partners. Journal of Transatlantic Studies, 17(2), 194-222. https://doi.org/10.1057/s42738-019-00019-9 5. Elgin, K., & Lanoszka, A. (2023). Sweden, Finland, and the meaning of alliance membership. Texas National Security Review, 6(2), 33-56. https://tnsr.org/2023/05/sweden-finland-and-the-meaning-of-alliance-membership/ 6. Michalski, A., Brommesson, D., & Ekengren, A. (2022). From small state dilemmas to geopolitical games: Role transitions of Sweden and Finland. International Affairs, 98(6), 2147-2166. https://doi.org/10.1093/ia/iiad244 7. Lawrence, T., Jermalavicius, T., & Hyllander, J. (2024). The newest allies: Finland and Sweden in NATO. International Centre for Defence and Security. https://icds.ee/en/the-newest-allies-finland-and-sweden-in-nato/