«Вплив пандемії СOVID-19 та російсько-української війни на трансформацію дипломатичного протоколу та етикету у країнах Європи»
Автор: Дюг Софія Василівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Система дипломатичного протоколу та етикету є ключовим елементом міждержавного спілкування, формування іміджу держави та підтримання міжнародного порядку. Протокол регулює поведінку дипломатів через сукупність усталених норм і традицій, забезпечуючи впорядкованість, офіційність та результативність зовнішньополітичних контактів. Він відображає не лише правила офіційної взаємодії, а й культурні коди, символіку та політичні акценти часу. У ХХІ столітті дипломатичні практики зазнали суттєвих змін. Пандемія COVID-19 різко обмежила фізичні контакти, спричинивши перехід до цифрових форматів, зміну церемоніалу та етикетних норм. Російсько-українська війна трансформувала тональність міжнародної комунікації, посилила символічний вимір дипломатичних дій і внесла нові протокольні дистанції між державами залежно від їхньої позиції у конфлікті. У цих умовах протокол перетворився на інструмент не лише формального спілкування, а й публічної дипломатії та демонстрації міжнародної солідарності. Об’єкт дослідження – дипломатичний протокол та етикет як інституційно-комунікативна система міжнародних відносин у країнах Європи. Предмет дослідження – процеси трансформації дипломатичного протоколу та етикету під впливом пандемії COVID-19 і російсько-української війни у контексті європейської дипломатичної практики. Мета – з’ясувати вплив пандемії COVID-19 та російсько-української війни на трансформацію дипломатичного протоколу та етикету В країнах Європи, визначити характер, напрями й особливості цих змін у контексті сучасної європейської дипломатичної практики. У магістерській кваліфікаційній роботі досліджується проблема кардинальної трансформації дипломатичного протоколу та етикету в європейських країнах під впливом глобальних криз XXI століття, зокрема пандемії COVID-19 та повномасштабної російсько-української війни [3]. Проведено порівняльний аналіз змін у протокольних практиках України, Німеччини, Франції та Іспанії для виявлення спільних тенденцій та унікальних національних адаптацій. Увагу акцентовано на тому, що пандемія COVID-19 стала універсальним каталізатором технологічної адаптації європейської дипломатії, що спричинила формування гібридних форматів спілкування та появу «цифрового протоколу» і «Zoom-етикету» [2]. Ці нові норми вимагали інтеграції санітарної безпеки та візуальної репрезентації у дипломатичний імідж, що призвело до послаблення церемоніальних та просторових складових протоколу на користь прагматизму [4]. З’ясовано також, що російсько-українська війна спричинила глибші, ціннісно-стратегічні зміни, перетворивши протокол з нейтрального регулятора на інструмент вираження політичної позиції та етичної солідарності [6]. Український досвід став моделлю «воєнної дипломатії», де свідоме спрощення протоколу та політизація дрес-коду (військовий стиль) набули статусу нової дипломатичної мови, що сигналізує про рішучість і стійкість [1]. Європейські країни-партнери (Німеччина, Франція, Іспанія) посилили «етикет солідарності» через пряму, морально-оцінювальну риторику та символічні жести підтримки (наприклад, візити у небезпечні зони). Тим не менш, гібридна дипломатія виявила суттєві недоліки онлайн-формату, зокрема втрату критично важливого неформального спілкування («дипломатії в кулуарах») та значного обсягу невербальної комунікації, що підтверджує незамінну роль особистого, довірчого контакту у міжнародних відносинах [2]. У роботі виокремлено, що європейський протокол набуває нової, ціннісно-комунікативної моделі, яка гармонійно поєднує історичну церемоніальність (Віденська система) із прагматизмом та етичною позиційністю [3]. Сучасні тенденції включають посилення ролі протоколу як інструменту "м’якої сили" та необхідність кодифікації цифрової дипломатії для забезпечення міжнародної стабільності та довіри у динамічних умовах XXI століття [5]. Таким чином, трансформація дипломатичного протоколу та етикету в Європі є віддзеркаленням глибоких цивілізаційних змін, де гнучкість, контекстуальність та етична орієнтованість стають ключовими елементами ефективної зовнішньополітичної діяльності держав. Ключові слова: дипломатичий протокол та етикет, трансформація, пандемія COVID-19, російсько-українська війна, європейські країни, цифровий етикет. Перелік використаних літературних джерел. 1. Грідіна, І. М. (2023). Особливості дипломатичного протоколу та етикету під час російсько-української війни. У Актуальні проблеми науки та освіти (с. 149). Маріупольський державний університет. https://repository.mu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/4805/1/Akt_pr_2023.pdf#page=149 2. Макаренко, Г. (2020). COVID-19: історія, суспільство та дипломатія. Дипломатія без кордонів, (13)3, 61–74. https://old.gdip.com.ua/files/file/Diplomatic%20Ukraine/Journals/Diplomacy%20without%20Borders_13_Issue.pdf 3. Сагайдак, О. П. (2012). Дипломатичний протокол та етикет [Підручник]. Знання. http://194.44.152.155/elib/local/sk/sk779517.pdf 4. Heath, R. (2020, April 17). For global diplomats, Zoom is not like being in the room. Politico. Retrieved from https://www.politico.eu/article/coronavirus-global-diplomacy-on-zoom/?utm 5. Hosso, N. (2021). The changing role of protocol in the 21st century’s diplomacy and international relations. Journal of Humanities and Social Sciences, 18(1), 114–131. https://doi.org/10.15584/johass.2021.1.7 6. Tsyrfa, Y., & Bielousova, N. (2024). The role of diplomatic services in shaping international image: Ukrainian diplomacy before and after 24 February 2022. Foreign Affairs, 34(6), 30–37. https://doi.org/10.59214/ua.fa/6.2024.30