«Проблема забезпечення гуманітарної допомоги міжнародними організаці-ями в умовах збройних конфліктів (на прикладі України, Сирії, Афганіста-ну)»
Автор: Звір Мар'яна Михайлівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Питання гуманітарної допомоги в умовах збройних конфліктів є однією з ключових тем міжнародних відносин, безпеки та розвитку. Масштабні гуманітарні кризи, що супроводжують збройні протистояння в Україні, Сирії та Афганістані, актуалізували необхідність глибокого аналізу діяльності міжнародних організацій у цій сфері. Попри зусилля ООН, ЄС, Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших інституцій, ефективність гуманітарної допомоги часто є недостатньою через політичні обмеження, незадовільну координацію, логістичні проблеми, безпекові ризики. Вивчення досвіду реагування на гуманітарні виклики дозволяє не лише проаналізувати сучасні проблеми міжнародної гуманітарної діяльності, а й визначити перспективи вдосконалення механізмів координації між міжнародними, урядовими та неурядовими структурами. Об’єкт дослідження – процеси забезпечення гуманітарної допомоги міжнародними організаціями в умовах збройних конфліктів. Предмет дослідження – механізми, методи та практики надання гуманітарної допомоги міжнародними організаціями в умовах збройних конфліктів на прикладі України, Сирії та Афганістану. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі проблем забезпечення гуманітарної допомоги міжнародними організаціями в умовах збройних конфліктів на основі аналізу кейсів України, Сирії і Афганістану для вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності гуманітарної діяльності. Досліджено проблеми забезпечення гуманітарної допомоги міжнародними організаціями в умовах збройних конфліктів на прикладі України, Сирії та Афганістану. Виявлено, що гуманітарна діяльність відзначається багатовимірністю викликів: політичні обмеження, недостатня координація між міжнародними та локальними структурами, логістичні труднощі, ризики для безпеки персоналу та ін. [1]. Проаналізовані гуманітарні принципи, міжнародно-правові та інституційні засади надання гуманітарної допомоги [4]. Акцентовано, що ефективність гуманітарного реагування залежить від здатності міжнародних організацій адаптувати свої стратегії до локального контексту, забезпечувати взаємодію з національними урядами та неурядовими організаціями, впроваджувати інноваційні підходи до моніторингу й оцінки потреб постраждалого населення [2]. Порівняльний аналіз кейсів України, Сирії та Афганістану дозволив виокремити як спільні риси (масштабність криз, використання кластерної системи координації, участь ключових агентств ООН та міжнародних НУО), так і відмінності, зумовлені політичними, соціальними та культурними особливостями цих країн. З’ясовано, що універсальних моделей гуманітарної допомоги не існує, а ефективність реагування на гуманітарні кризи визначається рівнем інтеграції міжнародних і національних структур, гнучкістю механізмів реагування, а також здатністю системи адаптуватися до динаміки конфлікту. Ключовими чинниками підвищення ефективності гуманітарної діяльності визначено впровадження цифрових технологій, посилення локалізації, удосконалення правових механізмів, забезпечення сталого фінансування та підвищення прозорості й підзвітності [5]. Запропоновано рекомендації задля оптимізації процесів гуманітарного реагування, зокрема: розвиток партнерства між міжнародними та локальними організаціями, впровадження інноваційних інструментів моніторингу, підвищення рівня захисту персоналу, а також активізація гуманітарної дипломатії для подолання політичних та адміністративних бар’єрів [3]. Ключові слова – гуманітарна допомога, міжнародні організації, збройний конфлікт, Україна, Сирія, Афганістан, ефективність, координація, локалізація. Перелік використаних літературних джерел: 1. Diab, J. L. (2022). What Ukraine, Afghanistan, and Syria Have Taught Us About the Politics of International Refugee Law. TRC Journal of Humanitarian Action, 1(2), 39–44. https://doi.org/10.55280/trcjha.2022.1.2.0003 2. Frennesson, L., Kembro, J., de Vries, H., Jahre, M., & Van Wassenhove, L. (2022). International humanitarian organizations’ perspectives on localization efforts. International Journal of Disaster Risk Reduction, 83, 1–12. https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2022.103410 3. Grace, R. (2025). Understanding Humanitarian Access Obstruction During Armed Conflict. International Studies Quarterly, 69(3), 1–12. https://doi.org/10.1093/isq/sqaf059 4. Harmer, A., Stoddard, A., & Sarazen, A. (2018). Humanitarian access in armed conflict: A need for new principles? Final report. Humanitarian Outcomes. URL: https://humanitarianoutcomes.org/sites/default/files/publications/scoping_study-humanitarian_access_and_new_principles.pdf (Accessed 25 November 2025). Rejali, S., & Heiniger, Y. (2020). The role of digital technologies in humanitarian law, policy and action: Charting a path forward. International Review of the Red Cross, 102(913), 1–22. https://doi.org/10.1017/S1816383121000114