«Політика держав-членів ЄС щодо відмови від російських енергоресурсів: оцінка ефективності (2022–2025)»
Автор: Джус Вікторія Романівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: заочна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Повномасштабне російське вторгнення в Україну у 2022 році спричинило безпрецедентну трансформацію європейської енергетичної політики. ЄС, який десятиліттями формував модель енергетичної безпеки на основі імпорту дешевих російських енергоносіїв, опинився перед необхідністю радикальної перебудови всієї системи постачання, споживання та регулювання енергетичних ресурсів. Відмова від російських енергоресурсів стала не лише економічним викликом, але й політичним тестом на єдність, стратегічну далекоглядність і здатність ЄС діяти послідовно у кризових умовах. Попри масштабність задекларованих рішень, реальні темпи та результати імплементації політики енергетичної незалежності виявилися нерівномірними, що зумовило потребу у науковій оцінці ефективності таких заходів у 2022–2025 рр. Об’єкт дослідження – енергетична політика держав-членів ЄС у контексті відмови від російських енергоресурсів. Предмет дослідження – механізми, інструменти, динаміка та результати реалізації політики енергетичної незалежності держав-членів ЄС у 2022–2025 рр. Мета роботи – оцінити ефективність, послідовність, достатність політики держав-членів ЄС щодо зменшення залежності від російських енергоресурсів і визначити її вплив на енергетичну безпеку, економічну стабільність, зовнішньополітичну автономію ЄС. У дослідженні здійснено комплексний аналіз політики ЄС у сфері енергетичної диверсифікації після 2022 року, розглянуто ключові стратегічні документи, програми та рішення держав-членів, спрямовані на заміщення російського газу, нафти й вугілля альтернативними джерелами. Проаналізовано роль Європейської Комісії, Ради ЄС, Європейського парламенту та національних урядів у формуванні спільних енергетичних підходів. Виявлено, що, попри декларативну єдність, держави-члени реалізовували політику відмови від російських енергоресурсів з різною інтенсивністю та мотивацією, що зумовило асиметрію у результатах та обмежену ефективність колективних рішень. Показано, що найактивніше процес енергетичної переорієнтації відбувався у державах Північної та Західної Європи, які інвестували у відновлювальні джерела енергії, LNG-термінали та іншу енергетичну інфраструктуру. Водночас держави Центральної та Східної Європи повільніше відмовляються від залежності від російського імпорту або й узагалі зберігають співпрацю з Росією в енергетичній сфері. Доведено, що стратегія REPowerEU, попри амбіційність, реалізується вибірково, а її результати не завжди відповідають заявленим часовим і кількісним параметрам [2; 4]. Розкрито ключові проблеми: надмірна політизація енергетичних рішень, залежність від зовнішніх постачальників (США, Катару, Норвегії та ін.), обмежені можливості швидкого розширення відновлювальних джерел енергії та зростання соціально-економічного тиску на населення. З’ясовано, що політика відмови від російських енергоресурсів має переважно реактивний характер, базується на короткострокових антикризових рішеннях і лише частково створює фундамент для стратегічної енергетичної автономії. Доведено гіпотезу про непослідовність, фрагментарність і обмежену результативність політики ЄС у 2022–2025 рр. Встановлено, що заходи з диверсифікації енергопостачання забезпечили тимчасову стабільність енергетичного ринку, але не ліквідували структурної вразливості ЄС. Запропоновано напрями вдосконалення енергетичної політики ЄС: посилення координації міждержавних стратегій, розвиток внутрішнього ринку енергії, стимулювання власного виробництва та технологічних інновацій, а також запровадження механізмів прозорого контролю за виконанням енергетичних рішень [1; 3; 5]. Ключові слова: ЄC, енергетична політика, енергетична безпека, диверсифікація, російські енергоресурси, REPowerEU, енергетична незалежність, ефективність політики ЄС. Перелік використаних літературних джерел. 1. Гербут Н. Енергетична політика ЄС: зміна фокуса в контексті агресії Росії проти України. Політикус. 2023. № 4. С. 138–143. 2. Ільницька У. Імплементації спільної енергетичної політики Європейського Союзу та реалізації безпекових енергетичних ініціатив через співробітництво ЄС з міжнародними організаціями. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2023. Вип. 47. С. 36–40. 3. Коробкова О. Проблеми реалізації принципу солідарності в енергетичній політиці ЄС. Політикус. 2024. № 1. С. 141–148. 4. Кукуруз О., Батанова Н. Енергетична політика ЄС: реформування та проблеми реалізації в контексті геополітичних викликів. Політикус. 2023. № 5. С. 55–59. 5. Khoma N., Khimiak O. Geopolitical factor in the transformation of EU energy policy (2022–2023). Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. 2023. № 3 (17). С. 381–396.