Соціальна робота з сім’ями у вітчизняній та міжнародній практиці: порівняльний аналіз
Автор: Білий Олег Владиславович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Соціальна робота
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Україна переживає період складних соціальних трансформацій, спричинених повномасштабною війною, масовою внутрішньою міграцією та економічними кризами, що радикально впливають на структуру та функціонування сімей як базового інституту суспільства. У сучасних умовах сім’я не лише забезпечує базові потреби своїх членів – репродуктивні, виховні, економічні та захисні функції, – але й стає першим осередком, який приймає на себе удар кризових явищ, таких як психосоціальні травми, розлучення родин та соціальне сирітство (Семигіна, 2021). Ефективність соціальної роботи з сім’ями, орієнтованої на збереження сімейного середовища та профілактику неблагополуччя, безпосередньо визначає стабільність усього соціуму, сприяючи резильєнтності громад та зниженню рівня деінституціалізації (Столярчук, 2015). Актуальність теми зумовлена стрімким зростанням кількості сімей у складних життєвих обставинах (СЖО), які не здатні самостійно подолати труднощі через кумулятивний ефект воєнних подій, економічної нестабільності та обмеженого доступу до ресурсів, що призводить до посилення соціальної вразливості та ризику розпаду родин (Бевзенко, 2022). За даними офіційних звітів (World Bank, 2024), понад 500 тисяч сімей отримали соціальну підтримку у 2023 – 2024 роках, проте системні бар’єри – фрагментарність нормативної бази, недостатнє фінансування та брак кваліфікованих фахівців – ускладнюють надання комплексних послуг (Міністерство соціальної політики України, 2024). У цих умовах особливо гостро постає потреба в удосконаленні організації соціальної роботи з сім’ями, підвищенні її превентивної спрямованості, ефективності та відповідності міжнародним стандартам, таким як принципи Конвенції ООН про права дитини та рекомендації ЮНІСЕФ. Порівняльний аналіз вітчизняного та міжнародного досвіду, з урахуванням типології сімей (нуклеарні, неповні, кризові) та моделей втручання (раннє втручання, асистентство родини), дає змогу виявити ефективні практики, які можна адаптувати до українських реалій з метою підвищення доступності, якості соціальних послуг та інтеграції вразливих груп у громаду (Ciabattari, 2020; Ciczkowska-Giedziun & Zmyslowska, 2018). Об’єкт дослідження: процес організації та надання соціальних послуг сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, в Україні та зарубіжних країнах. Предмет дослідження: теоретичні засади, нормативно-правові, організаційні та практичні особливості соціальної роботи з сім’ями в Україні, Польщі, Іспанії, США та країнах ЄС, а також можливості імплементації кращого міжнародного досвіду в українську практику. Мета дослідження: комплексно проаналізувати теоретичні засади, вітчизняний та міжнародний досвід соціальної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах, провести порівняльний аналіз систем України, Польщі, Іспанії та США, виявити сильні та слабкі сторони української моделі та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо її вдосконалення з урахуванням міжнародного досвіду. Результати дослідження. У роботі простежено еволюцію поняття «сім’я» в українському законодавстві від Київської Русі до сучасності, систематизовано її структуру, типологію та функції; проаналізовано нормативно-правову базу та її відповідність міжнародним стандартам. Вивчено вітчизняний досвід через діяльність центрів соціальних служб, служб у справах дітей, органів соціального захисту та НГО, виявлено ключові форми роботи та системні обмеження (високе навантаження, бюрократія, недостатнє фінансування). Досліджено міжнародний досвід (Німеччина, Швеція, Польща, Іспанія, Франція, Великобританія, США), виокремлено провідні моделі: раннє втручання, асистенти родини, інтегровані центри «єдиного вікна», цифровізація, сімейні конференції. Проведено порівняльний аналіз систем України, Польщі, Іспанії та США на основі нормативних документів та експертного опитування фахівців центрів соціальних служб Львівської області. Підтверджено гіпотезу про наявність передумов для імплементації кращих практик. Розроблено практичні рекомендації: запровадження інституту асистентів родини, інтегрованих муніципальних центрів, цифрових платформ, скорочення бюрократії, посилення превентивної роботи та міжсекторальної співпраці. Ключові слова: соціальна робота, сім’ї у складних життєвих обставинах, соціальні послуги, деінституціалізація, асистент родини, раннє втручання, соціальний супровід. Перелік використаних літературних джерел: Бевзенко, Л. (2022). Соціальна напруженість і соціальна нестабільність крізь призму актуальних практик долання зниження рівня життя. У збірнику Інституту психології НАПН України. Звіт про діяльність центрів соціальних служб за 2023 рік. (Звіт Міністерства соціальної політики України). (2024). Мінсоцполітики Семигіна, Т. (2021). Соціальна робота з сім’ями: теорія та організація. Видавництво «Академія». Столярчук, Ю. (2015). Соціальна робота в Україні: виклики та перспективи. НАПН України. Ciabattari T. (2020). Sociology of families: Change, continuity, and diversity (2nd ed.). SAGE Publications. Ciczkowska-Giedziun M., & Zmyslowska M. (2018). The family and child welfare system in Poland: Family assistantship as a new solution in social work with families. Child Care in Practice, 24(1), 29–42. https://doi.org/10.1080/13575279.2016.1264367 World Bank. (2024, June 24). Listening to citizens of Ukraine: The poverty and human impacts of Russia’s invasion of Ukraine. https://documents.worldbank.org/en/publication/documents-reports