«Демократизація в країнах регіону МЕНА: вплив зовнішніх акторів»
Автор: Михальчук Інна Андріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Регіон Близького Сходу та Північної Африки традиційно характеризується стійкістю авторитарних режимів, що протягом десятиліть викликало наукові дискусії про причини «арабської виняткової стійкості» до демократизації [1]. Події Арабської весни 2011 року започаткували хвилю масових протестів, які спростували уявлення про непохитність автократій у регіоні та актуалізували питання про роль зовнішніх акторів у процесах політичної трансформації. Однак переважна більшість країн регіону MENA не досягла демократичної консолідації, повернувшись до авторитаризму або занурившись у конфлікти [2]. Це породжує фундаментальні питання про механізми, обмеження та наслідки зовнішнього втручання в демократичні трансформації. Дослідження зовнішнього впливу на демократизацію країн MENA має критичне значення для розуміння сучасної трансформації міжнародної системи від однополярного до багатополярного світового порядку. Західні демократії, які традиційно позиціонували себе як промоутери універсальних демократичних цінностей, стикаються з конкуренцією з боку недемократичних акторів: Російської Федерації, Китайської Народної Республіки та регіональних авторитарних держав, які пропонують альтернативні моделі партнерства без політичної умовності [5]. Регіон MENA став критичною ареною цієї геополітичної конкуренції, де результати демократичних перетворень значною мірою визначаються конфігурацією зовнішніх впливів і стратегічними інтересами великих держав [3]. Об’єктом дослідження є процеси демократизації та політичних трансформацій у країнах регіону MENA в умовах взаємодії з зовнішніми акторами в період з 2011 року. Предметом дослідження виступають механізми, форми, інструменти та наслідки впливу зовнішніх акторів (США, ЄС, РФ, КНР, міжнародних урядових/неурядових організацій та регіональних держав) на перебіг демократичних процесів і політичну динаміку в країнах регіону MENA. Мета дослідження полягає полягає у комплексному аналізі та критичній оцінці впливу зовнішніх акторів на процеси демократизації в країнах регіону MENA через призму реалістичної парадигми міжнародних відносин. Дослідження здійснене на основі реалістичної теоретичної рамки з елементами транзитології та теорії зовнішніх механізмів впливу. Методологія включає порівняльний аналіз, метод кейс-стаді та контент-аналіз офіційних документів міжнародних організацій і аналітичних звітів [4]. Проаналізовано політику США, Європейського Союзу, РФ, КНР, регіональних акторів (Туреччини, Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ) та міжнародних організацій. Встановлено, що демократична риторика західних держав систематично підпорядковується геополітичним інтересам: контролю енергоресурсів, безпеці, стримуванню конкурентів. Виявлено ключові чинники провалу демократизації: непослідовність зовнішньої політики, підтримка авторитарних режимів заради стабільності, регіональна конкуренція між акторами з протилежними інтересами, слабкість інституційної інфраструктури та феномен «ресурсного прокляття». Порівняльний аналіз траєкторій Єгипту (контрреволюція), Сирії (державний крах) і Марокко (керована лібералізація) продемонстрував, що зовнішні актори можуть підтримувати як демократизацію, так і реставрацію авторитаризму залежно від власних стратегічних розрахунків. Прогнозується подальша консолідація авторитаризму в регіоні через зростання впливу недемократичних акторів, технологічне вдосконалення механізмів репресій і структурні соціально-економічні проблеми. Ключові слова: демократизація, зовнішній вплив, MENA, авторитаризм, політичний транзит, геополітична конкуренція, Арабська весна. Перелік використаних джерел: 1. Bellin, E. (2004). The robustness of authoritarianism in the Middle East: Exceptionalism in comparative perspective. Comparative Politics, 36(2), 139–157. https://doi.org/10.2307/4150140 2. Carothers, T. (2002). The end of the transition paradigm. Journal of Democracy, 13(1), 5–21. https://doi.org/10.1353/jod.2002.0003 3. Colombo, S. (2012). The GCC countries and the Arab Spring: Between outreach, patronage and repression (IAI Working Papers 12/09). Istituto Affari Internazionali. https://www.iai.it/en/pubblicazioni/gcc-countries-and-arab-spring 4. Freedom House. (2024). Freedom in the World 2024. https://freedomhouse.org/report/freedom-world 5. Schimmelfennig, F., & Scholtz, H. (2008). EU democracy promotion in the European neighbourhood: Political conditionality, economic development and transnational exchange. European Union Politics, 9(2), 187–215. https://doi.org/10.1177/1465116508089085