«Безпековий потенціал ЄС у контексті сучасних викликів: особливості становлення і трансформації»
Автор: Матійко Павло Олександрович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Сучасне безпекове середовище Європи зазнає глибокої трансформації під впливом нових гібридних загроз, зростанням геополітичної нестабільності та поверненням конвенційної війни на європейський континент. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу трансформації Європейського Союзу з переважно економічного та нормативного актора («м’якої сили») у повноцінного суб’єкта безпеки та оборони («жорстку силу»). Особливої гостроти це питання набуло після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, що стало каталізатором перегляду стратегічних пріоритетів ЄС, прискорення процесів мілітаризації та формування нової парадигми стратегічної автономії, закріпленої у «Глобальній стратегії» та подальших доктринальних документах. Об’єкт дослідження – виступає система безпеки Європейського Союзу як сукупність політичних, правових та інституційних механізмів, що забезпечують стабільність і обороноздатність держав-членів у межах інтеграційного простору. Предметом дослідження є процеси становлення, розвитку та трансформації безпекового потенціалу Європейського Союзу в умовах сучасних глобальних і регіональних викликів. Мета дослідження: комплексний аналіз еволюції безпекового потенціалу ЄС, виявлення закономірностей його формування та визначення перспектив подальшої трансформації в умовах змін міжнародної безпекової системи. У магістерській кваліфікаційній роботі здійснено ґрунтовний ретроспективний аналіз становлення військової співпраці на рівні ЄС, починаючи від Дюнкеркського (1947) та Брюссельського (1948) договорів, через спроби створення Європейського оборонного співтовариства, до інституціоналізації Спільної політики безпеки та оборони (СПБО). Досліджено нормативно-правову базу, зокрема положення Маастрихтського, Амстердамського, Ніццького та Лісабонського договорів, які заклали правові підвалини для запровадження положень про взаємну оборону (стаття 42.7) та солідарність, перетворюючи безпеку з міжурядової координації на спільну відповідальність [1]. Особливу увагу приділено аналізу інституційної архітектури безпеки ЄС. Розкрито роль та функціонал ключових органів, таких як Європейська служба зовнішніх дій (EEAS), Військовий комітет ЄС (EUMC) та Європейське оборонне агентство (EDA). Проаналізовано ефективність сучасних механізмів, спрямованих на посилення оборонних спроможностей, зокрема Постійного структурованого співробітництва (PESCO), яке об’єднує держави-члени навколо виконання юридичних зобов’язань щодо підвищення оборонних бюджетів та оперативної сумісності. Виявлено, що ці інструменти сприяють зменшенню фрагментації оборонного ринку та стимулюють інтеграцію військових потенціалів [3]. У роботі детально розглянуто еволюцію стратегічного планування, кульмінацією якого стало затвердження «Стратегічного Компасу» (2022). Встановлено, що цей документ став дорожньою картою для досягнення стратегічної автономії ЄС до 2030 року, передбачаючи створення Сил швидкого розгортання чисельністю до 5000 осіб та посилення можливостей у сферах кібербезпеки, космічної розвідки та морської безпеки. Цей крок свідчить про перехід ЄС до здатності самостійно реагувати на кризи без тотальної залежності від зовнішніх гарантів [2; 4]. Окремий розділ присвячено аналізу фінансово-промислових ініціатив, зокрема Європейської оборонно-промислової стратегії (EDIS). На основі емпіричних даних оцінено реальний військовий потенціал країн-членів ЄС та виявлено диспропорції у можливостях. Досліджено нові механізми підтримки, такі як Європейський оборонний фонд (EDF), що спрямовані на подолання технологічного розриву та стимулювання спільних закупівель озброєнь для зміцнення європейської оборонно-технологічної бази [6]. Проаналізовано новітню ініціативу «Readiness 2030» та програму SAFE, які спрямовані на мобілізацію значних фінансових ресурсів (потенційно до 800 млрд євро у довгостроковій перспективі) для переозброєння Європи. Ці документи визначають чіткі пріоритети: створення єдиного ринку озброєнь, інвестиції у передові технології та забезпечення логістичної стійкості, що має перетворити ЄС на глобального гравця у сфері безпеки [7]. Ключовим аспектом дослідження є визначення ролі України у посиленні військового потенціалу ЄС. Доведено, що Україна виступає не лише реципієнтом допомоги через Європейський фонд миру (EPF), а й стратегічним партнером. Український досвід протидії гібридній та конвенційній агресії РФ став основою для вдосконалення тактик ЄС, а інтеграція українського ОПК у європейські ланцюги постачання розглядається як критично важливий елемент зміцнення спільної обороноздатності в умовах війни [5]. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що ЄС перебуває на етапі системної трансформації своєї безпекової ідентичності. Попри наявні виклики, Союз демонструє стійку тенденцію до формування автономного оборонного потенціалу. Ключові слова: Європейський Союз, безпековий потенціал, Спільна політика безпеки та оборони (СПБО), стратегічна автономія, «Стратегічний Компас», PESCO, російсько-українська війна, колективна оборона. Перелік використаних літературних джерел 1. Договір від 07.02.1992 Договір про Європейський Союз. Аналітично-правова система ZAKONONLINE. https://zakononline.ua/documents/show/153773___595905 2. A Strategic Compass for Security and Defence. (2022). The Diplomatic Service of the European Union | EEAS. https://www.eeas.europa.eu/sites/default/files/documents/strategic_compass_en3_web.pdf 3. Alunza, H., Bastian, A. T. (2021). The establishment of permanent structured cooperation to increase integration and independence european regional military cooperation. Indonesian journal of international relations. 5(2), 101–117. 4. Clapp, S. European defence industrial strategy. (2024). Brussels: European Parliamentary Research Service (EPRS). (PE 762.402). https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2024/762402/EPRS_BRI(2024)762402_EN.pdf 5. Czubenko, K., Gendelis, D., Bschor, U. (2022). Strengthening EU defence capabilities under conditions of the russian-ukrainian war. Foreign affairs. 32(5), 16–23. 6. Shared vision, common action: A stronger Europe. A global strategy for the European Union’s foreign and security policy. (2016). The Diplomatic Service of the European Union – EEAS. https://www.eeas.europa.eu/sites/default/files/eugs_review_web_0.pdf 7. White Paper for European Defence – Readiness 2030. (2025). European Commission. https://commission.europa.eu/document/download/e6d5db69-e0ab-4bec-9dc0-3867b4373019_en