«Кібердипломатія як інструмент зовнішньої політики (на прикладі держав Південно-Східної Азії)»
Автор: Кознюк Богдан Борисович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: англійська
Анотація: Актуальність роботи зумовлена стрімкою трансформацією міжнародних відносин у ХХІ ст. в умовах, коли кіберпростір перетворився на один із ключових вимірів глобальних політики, безпеки та економічної конкуренції. У цьому контексті досвід Південно-Східної Азії набуває особливої цінності. Цей регіон є одним із найбільш цифровізованих, його держави активно формують власні стратегії кібербезпеки та кібердипломатії, розбудовують інституційні механізми координації між собою, створюють регіональні CERT-структури (команди реагування на комп’ютерні інциденти), беруть участь у глобальних дискусіях щодо поведінки держав у кіберпросторі. Об’єктом дослідження є кібердипломатія як інструмент зовнішньої політики сучасних держав. Предметом дослідження є механізм, форми та інструменти реалізації кібердипломатії у зовнішній політиці держав Південно-Східної Азії. Метою цієї магістерської кваліфікаційної роботи є здійснити комплексний аналіз кібердипломатії як інструменту зовнішньої політики на прикладі держав Південно-Східної Азії. Кібердипломатія — проведення курсу зовнішньої політики, переговорів та міжнародної координація діяльності МЗС з питань, які суттєво впливають на діяльність дипломатів, держави за кордоном загалом, у цифрових мережах та через них [2, 5]. Принципи функціонування кібердипломатії сформульовані в «Паризькому заклику до довіри та безпеки у кіберпросторі», задають її комплексну ціннісно-нормативну рамку, у якій поєднуються: безпековий, правовий, технологічний та етичний виміри взаємодії у кіберпросторі держав, приватного сектору й громадянського суспільства. Виникненню кібердипломатії в Південно-Східній Азії сприяло різке зростання масштабів та складності кібератак на їх критичну інформаційну інфраструктуру (CII). Кібердипломатія членів АСЕАН пройшла складну еволюцію: від початкової технічної взаємодії між національними CERT до появи цілісної регіональної архітектури у цій сфері, яка включає політичні, нормативні та безпекові інструменти держав-учасниць об’єднання[3]. Проблеми розвитку кібердипломатії в Південно-Східній Азії мають інституційний, політичний та ресурсний вимір водночас. Глибокий цифровий розрив між більш і менш розвиненими державами АСЕАН, хронічна нестача у них фахівців з кібербезпеки та нерівномірний розвиток національних мереж реагування на інциденти у цій сфері об’єктивно обмежують можливості регіону діяти як єдиний суб’єкт у глобальному кіберпросторі. До цього додається ціннісний розкол між демократіями регіону, які декларують свою прихильність до відкритого і прозорого Інтернету, та авторитарними та/чи гібридними режимами всередині АСЕАН, що роблять ставку на контроль інтернету, цензуру у ньому і «кіберсуверенітет» за зразком Китаю. Посилення китайського впливу в регіоні через «Digital Silk Road» та експорт його моделі жорсткого цифрового контролю в країни АСЕАН лише ускладнює вироблення спільної позиції між країнами регіону, орієнтованими на ліберальну концепцію «вільного та відкритого» Інтернету, та державами, що тяжіють до закритих, репресивних кіберрежимів[4]. Перспективи розвитку кібердипломатії країн Південно-Східної Азії безпосередньо пов’язані з впровадженням в регіону адаптованої до контексту АСЕАН структури кібербезпеки на основі NIST CSF(рамкова система кібербезпеки, розроблена Національним інститутом стандартів і технологій США) запропонованої Алі, Зааба, Сінгхом та їхньою командою[1]. Ключові слова: кібердипломатія, регіон Південно-Східної Азії, АСЕАН, критична інформаційна інфраструктура, кіберзагрози. Перелік використаних літературних джерел. 1. Ali, A. S., Zaaba, Z. F., & Singh, M. M. (2025). Advancing cybersecurity in ASEAN: Current trends, emerging challenges, and opportunities for enhanced resilience. International Journal of Information Security, 24, 2–34. https://doi.org/10.1007/s10207-025-01111-2 Retrieved October 11, 2025, from https://link.springer.com/content/pdf/10.1007/s10207-025-01111-2.pdf 2. Latici, T. (2020). Understanding the EU’s approach to cyber diplomacy and cyber defence (European Parliamentary Research Service Briefing, May 2020). Retrieved October 4, 2025, from https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2020/651937/EPRS_BRI(2020)651937_EN.pdf 3. Ponraj, S. (2025). Strengthening cyber diplomacy: The ASEAN experience. Handbook for the Practice of Cyber Diplomacy (pp. 86–93). Europe: Publications Office of the European Union. Retrieved October 3, 2025, from https://eucd.s3.eu-central-1.amazonaws.com/eucd/assets/YAVf9fg1/a-handbook-for-the-practice-of-cyber-diplomacy.pdf 4. Tay, K. (2023). ASEAN cyber-security cooperation: Towards a regional emergency response framework (27 p.). The International Institute for Strategic Studies.Retrieved October 1, 2025, from https://www.iiss.org/research-paper/2023/06/asean-cyber-security-cooperation-towards-a-regional-emergency-response-framework/ 5. Tiirmaa-Klaar, H. (2025). Concepts and core competencies. Handbook for the Practice of Cyber Diplomacy (pp. 26–44). Europe: Publications Office of the European Union. Retrieved October 22, 2025, from https://eucd.s3.eu-central-1.amazonaws.com/eucd/assets/YAVf9fg1/a-handbook-for-the-practice-of-cyber-diplomacy.pdf