«Енергетичні ресурси як чинник зовнішньополітичного впливу: порівняльний аналіз стратегій провідних держав (2020-2025 рр.)»
Автор: Данилко Христина Ростиславівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У ХХІ столітті енергетичні ресурси перестали бути лише економічним активом. Вони перетворилися на структурний елемент зовнішньополітичної влади. Доступ до джерел енергії, контроль над маршрутами транспортування та здатність нав’язувати енергетичні умови стали центральними чинниками у боротьбі за глобальний вплив. Події 2020-2025 рр., зокрема повномасштабне вторгнення рф в Україну та прискорення глобального «зеленого переходу», кардинально змінили уявлення про енергетичну безпеку. Вплив держав тепер визначається не лише контролем над викопним паливом, але й домінуванням у технологіях, фінансах та нормативній базі «зеленого переходу». Об’єкт дослідження – енергетичні ресурси як чинник зовнішньополітичного впливу. Предмет дослідження – порівняльний аналіз стратегій провідних держав щодо використання енергетичних ресурсів у зовнішньополітичних цілях у 2020–2025 рр.. Мета роботи полягає у з’ясуванні особливостей використання енергетичних ресурсів як інструменту зовнішньополітичного впливу та виявленні спільних і відмінних рис у стратегіях провідних держав. У магістерській кваліфікаційній роботі досліджується проблема використання енергетики як інструменту зовнішньої політики п’ятьма провідними державами: США, російською федерацією, Саудівською Аравією, Китаєм та Німеччиною. Теоретичні засади аналізу ґрунтуються на поєднанні класичних парадигм (реалізм, лібералізм, геоекономіка, регіоналізм, світ-системний підхід) та сучасних концептів «енергетичної безпеки», «вепонізації енергетики» та «енергетичного переходу». Увагу акцентовано на двох фундаментально різних моделях впливу. Провідні експортери викопного палива (США, рф, Саудівська Аравія) використовують ресурси по-різному: США поєднують експорт СПГ із санкційним тиском [1;2]; рф застосовує модель «вепонізації» [6] та енергетичного шантажу, що призвело до її геополітичної маргіналізації; Саудівська Аравія реалізує гнучку «нафтову дипломатію», конвертуючи доходи в глобальний інвестиційний вплив [5]. Держави-лідери «зеленого переходу» (Китай та Німеччина) формують новий тип впливу. Китай реалізує стратегію технологічного домінування, контролюючи ланцюги постачання критичних матеріалів, сонячних панелей та батарей, проєктуючи вплив через ініціативу Belt and Road [3]. Німеччина застосовує модель нормативно-інституційного лідерства, просуваючи «зелену дипломатію», водневі партнерства та екологічні стандарти ЄС [4]. У роботі виокремлено, що інструментарій впливу значно розширився: до класичного контролю над постачанням додалися технологічні стандарти, кліматичне фінансування, санкційні режими та контроль над критичними матеріалами . Досліджено також географію цього впливу, яка варіюється від глобальної проєкції (США, Китай) до звуження простору (рф) . Найбільшу адаптивність демонструють держави, що поєднують гібридні стратегії (США, Китай, Саудівська Аравія), тоді як односторонній фокус на вепонізації викопного палива (росія) призводить до структурної вразливості. На основі цього аналізу сформульовано потенційні сценарії розвитку, де найбільш імовірною є гібридна модель співіснування «старих» та «нових» енергетичних інструментів. Таким чином, дослідження підтверджує, що енергетичні ресурси стали системоутворюючим чинником міжнародних відносин. Успіх держави визначається не стільки володінням ресурсами, скільки здатністю адаптуватися та контролювати технології, стандарти і фінансові потоки в епоху глобального енергетичного переходу. Ключові слова: геополітика, зовнішня політика, енергетичні ресурси, енергетичний вплив, енергетичний перехід, вепонізація енергетики, декарбонізація, RePowerEU, СПГ, зелена дипломатія, США, росія, Китай, Саудівська Аравія, Німеччина. Перелік використаних літературних джерел. 1. Національна асоціація добувної промисловості України. (2024). Чи зможуть США замінити імпорт російського СПГ до ЄС? Національна асоціація добувної промисловості України. https://neiau.com.ua/chy-zmozhut-ssha-zaminyty-import-rosijskogo-spg-do-yes/ 2. Brown, P. (n.d). Oil Market Effects from U.S. Economic Sanctions: Iran, Russia, Venezuela. Congressional Research Service. https://www.congress.gov/crs_external_products/R/PDF/R46213/R46213.2.pdf 3. China’s Belt and Road Initiative is poised to transform the clean energy industry. (2018). Brookings. https://www.brookings.edu/articles/chinas-belt-and-road-initiative-is-poised-to-transform-the-clean-energy-industry/ 4. Germany’s climate foreign policy strategy. (2023). Clean Energy Wire. https://www.cleanenergywire.org/factsheets/germanys-climate-foreign-policy-strategy 5. Jacobs, A. (2023). Understanding Saudi Arabia’s recalibrated foreign policy. International Crisis Group. https://www.crisisgroup.org/middle-east-north-africa/gulf-and-arabian-peninsula/saudi-arabia/understanding-saudi-arabias 6. Russia’s strategic use of energy as a weapon: Lessons for the global south. (2025). CeSCube. https://www.cescube.com/vp-russia-s-strategic-use-of-energy-as-a-weapon-lessons-for-the-global-south/