«Особливості та пріоритети оборонної дипломатії України в умовах російсько-української війни»
Автор: Ватрич Валентина Валентинівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Актуальність роботи зумовлена тим, що після початку російсько-української війни 2014 р. та повномасштабного вторгнення 2022 р. оборонна дипломатія перетворилася на один із ключових інструментів забезпечення виживання держави, формування міжнародної коаліції підтримки та інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір. Об’єктом дослідження є оборонна дипломатія як складова зовнішньої політики держави. Предметом дослідження є оборонна дипломатія України в умовах російсько-української війни. Метою цієї магістерської кваліфікаційної роботи є дослідження особливостей, пріоритетів та інструментів реалізації оборонної дипломатії України, а також змін в її реалізації під впливом повномасштабного російського вторгнення. Здійснено історичний аналіз та основні підходи до визначення сутності оборонної дипломатії. Встановлено, що термін оборонна дипломатія виник наприкінці ХХ ст., і найперше почав використовуватися у зовнішньополітичних документах Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії [2]. Охарактеризовано оборонну дипломатію як ефективний інструмент імплементації зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки. Встановлено, що на даний момент оборонна дипломатія це не тільки «військова дипломатія плюс», але й ширший спектр діяльності, постійна адаптація до нових умов та історична спадкоємність деяких завдань, що дозволяє постійно розширювати поняття оборонної дипломатії. Охарактеризовано особливості оборонної дипломатії США та Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також досліджено особливості оборонної дипломатії деяких країн Європейського Союзу[3]. Охарактеризовано багатосторонній вимір оборонної дипломатії на прикладі НАТО, ЄС, і встановлено, що оборонна дипломатія відіграє ключову роль у формуванні сучасної системи колективної безпеки, визначаючи механізми кризового реагування, розбудови спільних оборонних спроможностей та гармонізації політик держав-членів [3,4]. Проведений аналіз засвідчує, що в умовах повномасштабної війни оборонна дипломатія України перетворилася на ключовий інструмент зовнішньої політики, спрямований на зміцнення національної безпеки, підвищення обороноздатності та інтеграцію до євроатлантичного простору. Її головною метою стало формування системної та багаторівневої підтримки України з боку міжнародної спільноти, що охоплює військову, політичну, економічну, гуманітарну й правову сфери. Окремо підкреслюється значення формату «Рамштайн» як нової платформи координації допомоги понад 50 країн-партнерів [1], а також важливість двосторонніх безпекових угод зі США, Великою Британією, Францією та іншими державами, які закладають підвалини для довгострокового оборонного партнерства. Увагу акцентовано на тому, що сучасна оборонна дипломатія України поєднує військово-технічне співробітництво, спільні навчання, участь у багатонаціональних штабах, діяльність військових аташе та оборонних радників. З іншого – про стратегічні комунікації, публічну дипломатію, інформаційно-роз’яснювальну роботу з урядами, парламентами, експертними середовищами та громадськістю країн-партнерів. Показано, що ефективність оборонної дипломатії значною мірою залежить від здатності України не тільки обґрунтувати власні безпекові потреби, але й вписати їх у ширший контекст європейської та євроатлантичної стабільності. У роботі з’ясовано, що ключовими пріоритетами оборонної дипломатії України є: повна інтеграція до НАТО як гаранта колективної безпеки; поглиблення практичної оборонної кооперації з Європейським Союзом, зокрема через участь у місіях CSDP та використання нових фінансових інструментів ЄС; розбудова мережі двосторонніх безпекових угод та регіональних форматів; а також розвиток власного оборонно-промислового комплексу через спільні проєкти, локалізацію виробництва та створення спільних підприємств з партнерами[5]. Ключові слова: боронна дипломатія, зовнішня політика України, російсько-українська війна, НАТО, Європейський Союз, безпекова політика, міжнародна коаліція підтримки, безпекові угоди. Перелік використаних літературних джерел. 1. Buzarov, A. (2023). Evolution of Military-Political Cooperation in the Ramstein Format (2022–2024). Retrieved October 2, 2025, from http://apir.iir.edu.ua/index.php/apmv/article/view/3936/3586 2. Drab, L. (2018). Defence diplomacy – an important tool for the implementation of foreign policy and security of the state. Security and Defence Quarterly, 20(3), 57–62. https://doi.org/10.5604/01.3001.0012.5152 Retrieved October 12, 2025, from https://securityanddefence.pl/pdf-103330-36171?filename=Defence%20diplomacy%20_%20an.pdf 3. Drab, L. (2023). Defence diplomacy of selected states – searching for a universal model of defence diplomacy. Polish Political Science Yearbook, 52(3), 72–82. https://doi.org/10.15804/ppsy20226 Retrieved October 14, 2025, from https://czasopisma.marszalek.com.pl/uploads/periodicals/ppsy/Volume_52__2023_/ppsy202262.pdf 4. Drab, L. (2019). Rola dyplomacji obronnej w zapewnianiu bezpieczenstwa miedzynarodowego. Kwartalnik Bellona, 698(3), 81–94. https://doi.org/10.5604/01.3001.0013.7447 Retrieved October 3, 2025, from https://www.researchgate.net/publication/338704840_Rola_dyplomacji_obronnej_w_zapewnianiu_bezpieczenstwa_miedzynarodowego 5. Maksak, H. (2025). The role of Ukraine in shaping EU-NATO cooperation on defence capabilities. The Foreign Policy Council “Ukrainian Prism”. Retrieved October 15, 2025, from https://prismua.org/en/english-the-role-of-ukraine-in-shaping-eu-nato-cooperation-on-defence-capabilities/