«Трансформація підходів до глобальної ядерної безпеки в контексті викликів російсько-української війни»
Автор: Біляк Анастасія Сергіївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Міжнародні відносини
Інститут: Інститут гуманітарних та соціальних наук
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Сучасна система міжнародної безпеки перебуває у стані глибокої трансформації під впливом нових геополітичних реалій. Одним із ключових вимірів цього процесу виступає ядерна безпека, яка з часів завершення Другої світової війни залишається фундаментальним чинником стабільності світового порядку. Впродовж десятиліть держави виробили низку механізмів контролю, договорів та інституційних практик, що дозволяли зменшувати ризики застосування ядерної зброї, а також регулювати розвиток мирного атома. Однак російсько-українська війна, яка триває з 2014 року та набула масштабів повномасштабного вторгнення у 2022 році, стала каталізатором серйозних викликів для всієї архітектури глобальної ядерної безпеки. Об’єкт дослідження – глобальна система ядерної безпеки. Предмет дослідження – трансформаційні процеси у сфері ядерної безпеки, спричинені російсько-українською війною. Мета дослідження полягає у аналізі трансформації підходів до глобальної ядерної безпеки в контексті російсько-української війни. За результатами проведеного дослідження літературно-джерельної бази встановлено, що проблематика ядерної безпеки завжди перебувала у фокусі міжнародних відносин та глобальних досліджень. Дослідження ключових понять і теорій ядерної безпеки продемонструвало багатовимірність цього феномену [2]. Ядерна безпека не обмежується лише технічними заходами контролю над матеріалами чи об’єктами. Вона охоплює політичні, правові, соціальні та інформаційні виміри. Класичні концепції стримування та нерозповсюдження залишаються основою, проте сучасні умови вимагають врахування нових факторів: кібератак на ядерні об’єкти, інформаційних кампаній, використання риторики ядерної загрози для політичного тиску. Аналіз міжнародно-правової бази та режимів контролю засвідчив поступовий розвиток від перших угод (ДНЯЗ, ДВЗЯВ) до більш складних форматів, які включають інспекційні механізми МАГАТЕ, санкційні інструменти та регіональні ініціативи [5]. Проте війна РФ проти України висвітлила серйозні прогалини: чинні договори не передбачають сценаріїв окупації мирних атомних станцій чи прямого ядерного шантажу. Дослідження процесу формування та розширення «ядерного клубу» показало, що його еволюція стала визначальним чинником глобальної нестабільності. Починаючи з монополії США та СРСР, клуб поступово розширювався: до нього приєдналися Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан, КНДР, а також «неофіційні» гравці, як Ізраїль [1]. Збільшення кількості держав із ядерними можливостями призвело до ускладнення міжнародних відносин і зростання ризиків. Аналіз основних акторів і механізмів у сучасній ядерній сфері показав, що провідну роль традиційно відіграє МАГАТЕ як ключова інституція контролю. Дослідження ядерної риторики та форм шантажу РФ і Білорусі у 2022–2024 рр. показало, що ці держави застосовують системну стратегію залякування. Вона включає як офіційні заяви про готовність використати ядерну зброю, так і демонстративні навчання та розміщення озброєнь на території Білорусі [3]. Аналіз санкційних механізмів показав, що міжнародна спільнота обрала їх як основний інструмент реагування на ядерний шантаж. Перспективи створення нових форматів режимів контролю свідчать, що нинішня система не здатна повною мірою реагувати на загрози [4]. Необхідні нові договори й механізми, що передбачатимуть не лише перевірки й інспекції, а й колективну відповідальність за порушення. Ключові слова – ядерна безпека, російсько-українська війна, МАГАТЕ, ядерний шантаж, нерозповсюдження, санкції, міжнародне право. Перелік використаних літературних джерел. 1. Адамович С. В. (2017). Особливості реалізації міжнародного та національного законодавства про ядерну зброю: монографія. Навчально-науковий юридичний інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ. 294 с. from https://kkmtap.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/75/2018/03/монографія-Ядерна-зброя.pdf 2. Бехруз Х. Н. (2023). Ядерний тероризм як загроза міжнародному правопорядку. Юридичний науковий електронний журнал, №3/2023. С. 581-584. from http://lsej.org.ua/3_2023/132.pdf 3. Їжак О. І. (2022). Ядерне стримування і ядерний шантаж у політиці РФ. Strategic panorama, С.111-126. from https://share.google/Mw0VZinqmWMa6jtOh 4. Пядишев В. Г. (2023). Перспективи забезпечення безпеки атомних електростанцій в Україні від зовнішнього вторгнення під час воєнного стану. Юридичний науковий електронний журнал, №4/2023. С. 776-780. from http://lsej.org.ua/4_2023/188.pdf 5. Соколовська О. М. (2023). Глобальна ядерна безпека: актуальні наголоси політики. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. Випуск 1(57). С.128-134. from https://share.google/q1ObVf8uz9uxM74w9