Проєкт технології виробництва дипрофіліну
Автор: Коновалюк Уляна Андріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Фармація, промислова фармація
Інститут: Інститут хімії та хімічних технологій
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Магістерська кваліфікаційна робота присвячена вивченню способів синтезу дипрофіліну, аналізу його біологічної активності та розробленню оптимальної технології промислового виробництва. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та бронхіальна астма є найпоширенішими причинами обструктивних захворювань легень та гострої задишки. Було вивчено вплив природніх ксантинів на життєво важливі функції організмів людини і тварин. Ці сполуки становлять дуже важливий клас відносно дешевих, універсальних і стійких гетероциклічних синтонів у розробці лікарських засобів. Основні фармакологічні дії ксантинів: інгібуюча активність щодо тканинних фосфодіестераз, антагоністичні властивості щодо аденозинових рецепторів та інгібування вивільнення внутрішньоклітинних іонів кальцію [1]. Похідні 1,3-діалкілксантину цінуються за їх бронхо- та вазодилататорну активність, відіграючи тим самим значну роль у лікуванні захворювань дихальної системи, а також серцево-судинних дисфункцій [2]. Дипрофілін, хімічно відомий як дигідроксипропілтеофілін (CAS 479-18-5), є похідним теофіліну [3]. Його основне терапевтичне застосування полягає в його здатності розслаблювати гладку мускулатуру дихальних шляхів, тим самим розширюючи бронхи. Ця дія є критично важливою для полегшення бронхоспазму, який характеризує астму, хронічний бронхіт та емфізему. На відміну від деяких інших похідних ксантину, дипрофілін відомий своєю стабільністю в шлунковому середовищі та зниженою схильністю до розладу шлунково-кишкового тракту, що робить його більш зручним для пацієнтів варіантом. Ця покращена переносимість дозволяє потенційно застосовувати вищі дози, що призводить до ефективнішого полегшення симптомів у людей, які страждають від цих респіраторних захворювань. Аналіз наукових і літературних джерел дав змогу обґрунтувати найбільш доцільну з технологічної точки зору схему синтезу дипрофіліну. [4]. Метод синтезу дипрофіліну полягає в реакції конденсації теофіліну та пропіленхлоргідрину в сильнолужному середовищі. Метою дослідження є розроблення зручного та ефективного препаративного методу синтезу дипрофіліну, а також обґрунтування способів упровадження отриманого препарату у промислове виробництво. У межах роботи розроблено проєкт технології виробництва дипрофіліну, який передбачає організацію виробничого процесу, характеристику основної сировини, проведення необхідних матеріально-технологічних розрахунків, підбір технологічного обладнання, розроблення технологічної схеми та будівельної частини виробництва, а також виконання економічних розрахунків. Об’єкти дослідження: дипрофілін, ?-монохлоргідрин гліцерину, теофілін. Галузь досліджень: фармація та промислова фармація. Результати дослідження. Проведено ґрунтовний аналіз літературних джерел, присвячених застосуванню дипрофіліну в хімічному синтезі та вивченню його фармакологічних властивостей. Досліджено різні методи одержання дипрофіліну за різних умов проведення синтезу. Запропонований метод синтезу дипрофіліну забезпечує отримання цільового продукту з виходом не менше 90 % на основній синтетичній стадії та загальним виходом виробничого процесу близько 60 %. Розроблено, обґрунтовано та спроєктовано технологію виробництва препарату, що включає шість основних технологічних стадій. Виконано матеріальний баланс у розрахунку на 1000 кг готової продукції. Запропоновано принципову технологічну схему одержання дипрофіліну та розроблено будівельне компонування виробництва. Проведено економічні розрахунки, за результатами яких встановлено доцільність виконаного наукового дослідження. Ключові слова: дипрофілін, ?-монохлоргідрин гліцерин, теофілін, технологія, виробництво, протиасматична активість.