Медіадозвілля як універсальна форма дозвіллєвої діяльності людини XXI століття
Автор: Безейко Анастасія Євгенівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Журналістика
Інститут: Інститут права, психології та інноваційної освіти
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У магістерській кваліфікаційній роботі досліджено медіадозвілля як універсальну форму дозвіллєвої діяльності людини ХХІ століття в умовах медіатизації повсякденності. Актуальність теми зумовлена тим, що цифрові платформи та медіа стали регулярним механізмом відпочинку, пізнання, комунікації та самовираження, а значна частина вільного часу реалізується у медіасередовищі. Перенесення дозвілля в онлайн має амбівалентні наслідки: поряд із розширенням доступу до культурних і освітніх ресурсів посилюються ризики виснаження, інформаційного перевантаження, зниження концентрації уваги, прокрастинації та витіснення офлайн-активностей. У масовому вимірі універсальність медіадозвілля поєднується з тяжінням до форматів із низьким порогом входу й високою частотою повторення, що сприяє рутинізації медіапрактик та їх включенню в повсякденні мікроцикли вільного часу. Мета роботи – перевірити та репрезентувати універсальність онлайнових дозвіллєвих практик як комплексу багаторівневих медійних активностей. Об’єкт дослідження – медіатизація дозвілля як соціокультурний процес трансформації дозвіллєвих практик у цифровому середовищі. Предмет дослідження – універсальність, багаторівневість і режими участі (споживання, пізнання, контентотворення) у медіадозвіллі. Застосовано теоретичний аналіз, синтез і узагальнення; аналіз документів та елементів галузевої саморегуляції; контент-аналіз; класифікацію та типологізацію; емпіричне анкетне опитування з описовою статистикою. У теоретичній частині уточнено понятійний апарат медіадозвілля та запропоновано його структуру за рівнями й режимами залученості. Для інструментального впорядкування емпірично спостережуваних практик використано класифікаційний підхід Catalogue of Leisure Activities (CaLA), що дозволив систематизувати медійні активності як складову ширшого репертуару дозвілля та зіставити їх за функціями й формами участі. На цій основі виокремлено пасивно розважальне медіадозвілля як базовий рівень відпочинку через споживання готового контенту; пізнавальне медіадозвілля як практику саморозвитку в цифровому середовищі; творче медіадозвілля як контентотворення з переходом від рецепції до продукції медіапродукту. Творче медіадозвілля класифіковано за типами медіапродукту та описано в трьох стійких «продуктових» формах: текстовій, візуально-образній та аудіовізуальній. Емпіричний блок роботи демонструє, що медіа та цифрові платформи посідають центральне місце у репертуарі сучасного дозвілля та виступають для респондентів базовим середовищем відпочинку, отримання інформації й комунікації. Отримані дані засвідчують нерівномірність сприйняття якості онлайн-дозвілля: поряд із групою, яка оцінює власні практики як достатньо комфортні й ресурсні, помітна частка учасників фіксує суперечливий досвід, пов’язаний із відчуттям «втрати часу» та зниженням керованості уваги. У відповідях простежується закономірність: чим частіше дозвілля в цифровому середовищі переживається як неконтрольований процес (з тенденцією до затягування часу перегляду або скролінгу), тим нижчою є загальна оцінка його якості та корисності. Це дозволяє інтерпретувати медіадозвілля як амбівалентну практику, де доступність і швидке психоемоційне розвантаження поєднуються з ризиками рутинізації, прокрастинації та витіснення альтернативних форм активності. Окрему увагу в роботі приділено питанню якості контенту як чиннику дозвіллєвого досвіду. Результати аналізу показують, що в умовах інформаційного надлишку зростає значення механізмів відбору та контекстуалізації інформації, а також процедур, які забезпечують прозорість і перевеність повідомлень. На рівні медійних практик це пов’язано з функціями відповідального авторства, редакційного контролю, корекції помилок і пояснення змін у матеріалах, що знижує ризик дезорієнтації аудиторії. У такий спосіб якість онлайн-дозвілля виявляється залежною не лише від тривалості споживання медіа, а й від структури інформаційного середовища та наявності стандартів, які сприяють усвідомленому споживанню. У цьому контексті журналістика дозвілля постає як сегмент, здатний інституціоналізувати якість контенту в дозвіллєвому медіаспоживанні та виконувати навігаційну функцію в умовах інформаційного надлишку. Її цінність визначається перенесенням у «легкі» тематики базових професійних принципів класичної журналістики: достовірності, точності, повноти й оперативності, а також розмежуванням фактів і коментарів та балансом позицій. Ключові слова: медіадозвілля, медіатизація дозвілля, цифровізація, рекреація, самоосвіта, контентотворення, журналістика дозвілля.