Міжнародний досвід управління лісосмугами та можливості його застосування в системі землеустрою України
Автор: Дубів Вікторія Валеріївна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Землеустрій та кадастр
Інститут: Інститут геодезії
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У магістерській кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження міжнародного досвіду управління лісосмугами, як ключового елементу агролісомеліоративних систем та визначено можливості його адаптації до умов України. Актуальність роботи зумовлена глибокою кризою стану лісосмуг в Україні, спричиненою юридичною невизначеністю, відсутністю балансоутримувача, руйнуванням насаджень, їх старінням, появою інвазійних видів та відсутністю системного моніторингу. Ці проблеми значно знижують протиерозійну, кліматорегулювальну та екологічну ефективність лісосмуг, які є критично важливим інструментом збереження сільськогосподарських земель (Hodovaniuk, 2013). Проведений аналіз показав, що проблема деградації лісосмуг в Україні має системний характер і потребує комплексного міждисциплінарного підходу. Зокрема, недостатність правового врегулювання поєднується з інституційною фрагментацією, відсутністю державної політики у сфері агролісомеліорації та низьким рівнем технічного забезпечення громад. У той час, коли більшість країн Європи та Північної Америки інтегрували лісосмуги у систему просторового планування, екологічної інфраструктури та аграрної політики, в Україні вони фактично залишаються поза межами управлінських рішень, що прискорює їх деградацію та зменшує стійкість агроландшафтів до кліматичних ризиків. Об’єкт дослідження – система управління лісосмугами в Україні. Предмет дослідження – міжнародні моделі управління лісосмугами та можливості їх застосування в українській практиці землеустрою. Мета дослідження: узагальнити світовий досвід організації, охорони та відновлення лісосмуг і розробити пропозиції щодо його імплементації в систему землеустрою України. Результати дослідження. У роботі проаналізовано різні класифікації лісосмуг, їх функції та екологічну цінність. Міжнародні організації, зокрема FAO та Global Soil Partnership, підтверджують значущість лісосмуг у стабілізації ґрунтів, протидії вітровій і водній ерозії, підтриманні біорізноманіття та регулюванні мікроклімату (FAO, 2021; Global Soil Partnership, 2020). Систематизований аналіз американського підходу свідчить про одну з найефективніших моделей, що поєднує федеральні стандарти, фінансування через програми на зразок Conservation Reserve Program (CRP), науковий супровід та супутниковий моніторинг (Brandle, 2004). Досвід Канади показує роль багаторівневих програм, стійких місцевих порід і співпраці фермерів та держави (Kulshreshtha, 2012). Приклади Франції, Німеччини та Польщі демонструють важливість включення лісосмуг у просторове планування, надання їм правового статусу та повноцінного обліку (Ryszkowski, 2002). Особливу значущість має досвід Молдови, Румунії та Болгарії: у Молдові деградація зумовлена відсутністю балансоутримувачів, у Румунії відновлення здійснюється завдяки державним програмам та фінансуванню ЄС, а у Болгарії – через включення лісосмуг до державного лісового фонду (Apostol, 2018; Daskalov, 2015). Також враховано досвід Австралії, де лісосмуги стратегічно використовуються для адаптації до посух, меліоративних функцій і регіональних програм підтримки. На основі узагальнення цих моделей у роботі запропоновано комплексну модель удосконалення управління лісосмугами в Україні, яка передбачає: • законодавче визначення статусу лісосмуг і відповідального суб’єкта, • створення національного реєстру та системи моніторингу, • фінансові стимули для власників земель (аналог США та Канади), • інтеграцію лісосмуг у просторове планування, • застосування місцевих стійких порід і сучасних методів реконструкції, • запуск регіональних програм відновлення (як у Румунії та Болгарії). Важливим результатом дослідження стала оцінка економічної доцільності цієї моделі. За даними багатьох досліджень, ефективні лісосмуги здатні підвищувати врожайність у зоні їх впливу на 5–22 %, покращувати стабільність земельного фонду та збільшувати ринкову цінність ділянок. Посилення стійкості агроландшафтів також зменшує державні витрати на компенсаційні програми під час кліматичних втрат та створює нові робочі місця у сферах розсадництва, лісомеліоративних робіт і ГІС-моніторингу. Отримані результати можуть бути використані державними органами, територіальними громадами та землевпорядними організаціями при розробленні стратегій відновлення лісосмуг і посиленні охорони земель. Наукові положення відповідають світовим трендам сталого управління агроландшафтами та можуть стати основою подальших досліджень у галузі екологічного землеустрою та агролісівництва. Ключові слова: лісосмуги, агролісомеліорація, міжнародний досвід, земельні ресурси, просторове планування, деградація земель, протиерозійний захист, сталий розвиток. Перелік використаних літературних джерел: 1. Apostol, B. (2018). Forest protection belts in Romania: Current state and restoration strategies. Journal of Environmental Management, 217, 856–864. 2. Brandle, J. (2004). Windbreak practices in the United States: Ecological and agronomic effects. Agroforestry Systems, 61(1–3), 65–78. 3. Daskalov, K. (2015). Protective forest belts in Bulgaria and their role in land conservation. Bulgarian Journal of Agricultural Science, 21(4), 745–753. 4. FAO. (2021). Agroforestry and shelterbelt management guidelines. Food and Agriculture Organization of the United Nations. 5. Global Soil Partnership. (2020). Soil degradation neutrality and sustainable land management. FAO. 6. Hodovaniuk, A. (2013). Стан і проблеми полезахисних лісових смуг в агроландшафтах України. Агроекологічний журнал, 3, 112–119. 7. Kulshreshtha, S. (2012). Economic benefits of shelterbelts in Canadian prairies. Canadian Journal of Soil Science, 92(3), 431–443. 8. Ryszkowski, L. (2002). Ecological role of shelterbelts in European agricultural landscapes. Landscape Ecology, 17(4), 353–366