Дослідження містобудівного кадастру, як основи сталого розвитку територій
Автор: Мишок Руслан Михайлович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Землеустрій та кадастр
Інститут: Інститут геодезії
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Містобудівний кадастр є ключовим елементом сучасної системи управління територіальним розвитком, оскільки забезпечує комплексне, структуроване та достовірне відображення просторової інформації про територію населеного пункту [7-8]. У контексті сталого розвитку містобудівний кадастр виконує стратегічно важливу роль, адже його інформаційний потенціал дозволяє здійснювати збалансоване планування, запобігати нераціональному використанню територій, підтримувати екологічні та соціальні стандарти, оптимізувати розміщення об’єктів інфраструктури та зменшувати ризики, пов’язані з хаотичною забудовою. Кадастрова інформація забезпечує необхідну основу для розроблення генеральних планів, детальних планів територій, комплексних планів просторового розвитку громад, а також для проведення моніторингу територіальних змін, аналізу ринкових процесів та прогнозування розвитку територіальної громади [2-3, 5]. Магістерська кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню містобудівного кадастру як ключового інструмента забезпечення сталого розвитку територій та підвищення ефективності управління просторовими ресурсами. У роботі здійснено ґрунтовний аналіз теоретичних, нормативно-правових та організаційно-технологічних засад функціонування містобудівного кадастру, розкрито його місце та значення у системі сучасного просторового планування, а також окреслено роль кадастрової інформації у формуванні збалансованої та прозорої політики розвитку територій. Проаналізовано тенденції трансформації кадастрових систем під впливом цифровізації, зокрема розвиток геоінформаційних технологій, процедур інтеграції баз даних, впровадження електронних сервісів та підвищення відкритості геопросторової інформації. В роботі представлено особливості застосування містобудівного кадастру як базової інформаційної основи для ухвалення планувальних рішень, формування містобудівної документації, моніторингу стану забудови, організації управління інженерною інфраструктурою та забезпечення ефективної взаємодії між органами влади, фахівцями галузі та громадськістю [2-3]. У дослідженні систематизовано актуальні проблеми функціонування містобудівного кадастру в Україні від нормативних і методичних недосконалостей до технічних та організаційних бар’єрів, пов’язаних із наповненням, оновленням та реалізацією міжвідомчої інтеграції геопросторових ресурсів [1-6]. Об’єкт дослідження – містобудівний кадастр, як елемент управління територіальним розвитком. Предмет дослідження – теоретичні, організаційні, технічні та інформаційні аспекти формування, ведення та використання містобудівного кадастру для забезпечення сталого розвитку територій. Мета дослідження: комплексне теоретичне й практичне обґрунтування значення містобудівного кадастру для сталого розвитку територій, виявлення проблем функціонування та визначення шляхів підвищення ефективності його ведення через аналізування нормативної бази, організаційних процесів із застосуванням сучасного програмного забезпечення. Результати дослідження. У ході виконання магістерської кваліфікаційної роботи проаналізовано нормативно-правову базу України у сфері ведення містобудівного кадастру, систематизовано наукові підходи до організації містобудівного кадастру та його ролі у сталому розвитку територій. Досліджено містобудівний кадастр, як інформаційну платформу сталого розвитку та визначено його структурні елементи, функції та взаємозв’язок із комплексним плануванням територій [1-6]. Висвітлено сучасний стан та основні проблеми ведення містобудівного кадастру в Україні з урахуванням функціонування Геопорталу містобудівного кадастру, зокрема фрагментарність даних, недостатню інтеграцію з державними реєстрами та технічні обмеження, що стримують розвиток системи на державному рівні. Детально досліджено актуальні проблеми формування містобудівного кадастру м. Львова, пов’язані з різною актуальністю просторових даних, потребою в оновленні документації, складностями інтеграції локальних систем та недостатнім рівнем автоматизації процесів. Наведено практичні шляхи їх розв’язання, зокрема впровадження єдиної системи управління просторовими даними, розвиток інфраструктури та розширення використання сучасних ГІС-технологій та викладено перспективи розвитку містобудівного кадастру Львова. Проаналізовано програмне забезпечення, що використовується у процесі ведення містобудівного кадастру в Україні та зокрема у м. Львові, розкрито його можливості, переваги та недоліки, а також обґрунтовано його значення для підвищення точності, оперативності та автоматизації кадастрових процесів. Ключові слова: містобудівний кадастр, геопросторові дані, сталий розвиток територій, просторове планування, геоінформаційні системи, цифровізація, містобудівна документація. Перелік використаних літературних джерел: 1. Земельний кодекс України, Кодекси України №2768-III (2001, 30 листопада) (Україна). Офіційний вісник України, (46), ст. 1. 2. Про регулювання містобудівної діяльності, Закон України №3038-VI (2011, 17 лютого) (Україна). Відомості Верховної Ради України, (34), ст. 343. 3. Про національну інфраструктуру геопросторових даних, Закон України №554-IX (2020, 13 квітня) (Україна). Відомості Верховної Ради України, (37), ст. 277. 4. Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність, Закон України №353-XIV (1998, 23 грудня) (Україна). Відомості Верховної Ради України, (5-6), ст. 46. 5. Про містобудівний кадастр, Постанова КМУ №559 (2011, 25 травня). Офіційний вісник України, (41), ст. 55. 6. Про затвердження структури Бази геоданих містобудівної документації на місцевому рівні, Наказ Міністерства розвитку громад та територій України №56 (2022, 22 лютого). 7. Ільїн, Л. М., & Третяк, А. М. (2021). Містобудівний кадастр: методологія та практичні рішення. Львів: ЛНУ. 8. Кухар, О. В. (2021). Містобудівний кадастр як складова інформаційної інфраструктури управління розвитком міста. Сучасні проблеми архітектури та містобудування, (59), 132–139.