Управління деградованими землями територіальних громад у контексті просторового планування
Автор: Калька Юрій Михайлович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Землеустрій та кадастр
Інститут: Інститут геодезії
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Упродовж останніх десятиліть проблема деградації земель в Україні набула надзвичайної гостроти, оскільки поєднує природні процеси та наслідки тривалого антропогенного впливу. За даними наукових установ, понад 13 млн. га земель охоплено водною ерозією, понад 6 млн. га – вітровою, майже 3 млн. га перебувають у стані вторинного засолення, а дегуміфікація чорноземів призвела до зниження вмісту гумусу з 5–6 % до 3–3,5 %. Ситуацію ускладнюють техногенні порушення, забруднення ґрунтів важкими металами, наслідки неефективної меліорації та зміни гідрологічного режиму територій. Високий рівень розораності (понад 53 %) та незбалансоване землекористування спричиняють стрімке погіршення якості ґрунтів, що створює загрозу продовольчій безпеці, екологічній стабільності та стійкості розвитку територіальних громад. Теоретичні та прикладні аспекти охорони земель регламентуються актами, які визначають вимоги до консервації, рекультивації, відновлення та інтеграції екологічних критеріїв у просторове планування. У роботі окреслено необхідність формування цілісної моделі управління деградованими територіями, що відповідає стратегічним документам держави та міжнародним рекомендаціям FAO, UNCCD, EEA. Об’єкт дослідження – деградовані землі, як складний природно-антропогенний компонент територій територіальних громад. Предмет дослідження – теоретичні, методичні та організаційні засади управління деградованими землями в системі просторового планування, включаючи механізми ідентифікації, оцінювання, зонування та відновлення. Мета дослідження: науково обґрунтувати підходи до управління деградованими землями у системі просторового планування територіальних громад та розробити методичні рішення щодо їх ідентифікації, оцінювання, зонування та відновлення. Результати дослідження. У процесі виконання дослідження опрацьовано широке коло наукових, нормативно-правових та аналітичних джерел, що дозволило сформувати комплексну картину сучасного стану деградації земель в Україні та визначити науково обґрунтовані підходи до їх управління в системі просторового планування. Перш за все, на основі узагальнення національних наукових джерел було проаналізовано основні типи деградації земель, їх масштаби та чинники розвитку (Інститут землеустрою, 2019, І. Ковальчук, 2017). Ці роботи дозволили деталізувати процеси ерозії, дегуміфікації, засолення, забруднення та техногенного порушення ґрунтів, а також сформувати класифікаційну модель деградованих земель, що представлена у роботі у вигляді структурованих таблиць і узагальнювальних характеристик. Дані використано для опису дегуміфікації ґрунтового покриву, а матеріали Міндовкілля (2021) – для аналізу територій хімічного забруднення та радіоактивного впливу. Надзвичайно важливою складовою стала систематизація нормативно-правових актів України. Ці документи дали можливість визначити основні правові механізми охорони, обмеження та регулювання використання деградованих земель. Для європейського аналізу використано дані CORINE Land Cover, Copernicus, ESDAC, LUCAS та матеріали JRC (2018), що дали змогу визначити інструменти ЄС для ідентифікації деградованих земель. Зокрема, застосування супутникових продуктів Sentinel, шарів HRL, індексів NDVI/NDWI/NDMI та моделі PESERA дозволяє виявляти ерозію, втрату органічної речовини, ущільнення й аридизацію. Дані EEA та JRC використано для порівняння з українською системою моніторингу та окреслення напрямів її адаптації для громад. Дані FAO, UNCCD та IPBES використано для аналізу нейтральності деградації земель, екосистемних послуг, відновлення торфовищ і природоорієнтованих рішень. Вони сформували концептуальну основу для рекомендацій щодо превентивних, компенсаційних та відновлювальних заходів, поданих у роботі у вигляді узагальненої таблиці та алгоритму управління. На синтезі національних і міжнародних джерел було розроблено систему інтегрованого управління деградованими землями територіальних громад, що включає: • модель класифікації та просторової ідентифікації деградаційних процесів; • функціональне зонування деградованих земель із визначенням пріоритетних напрямів використання; • алгоритм прийняття управлінських рішень, розроблений на основі поєднання принципів UNCCD, вимог законодавства України та практик просторового планування; • систему заходів, структуровану у три блоки: превентивні, компенсаційні та відновлювальні; • рекомендації для включення даних про деградовані землі у комплексні плани просторового розвитку ТГ, стратегії громад та місцеві програми охорони земель. Отже, дослідження спирається на широкий масив наукових, міжнародних, європейських та нормативних джерел, що дозволило сформувати цілісну й науково обґрунтовану систему управління деградованими землями в умовах сучасних викликів. Ключові слова: деградація земель, просторове планування, моніторинг ґрунтів, рекультивація, консервація земель, територіальні громади Перелік використаних літературних джерел: Верховна Рада України. (2003). Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 р. № 962-IV. Відомості Верховної Ради України, (39), 349. Інститут землеустрою Національної академії аграрних наук України. (2019). Моніторинг деградації земель: Аналітичний звіт (54 с.). Ковальчук, І. (2017). Агрохімічні проблеми деградації земель України. Агрохімія і ґрунтознавство, (86), 21–29. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. (2021). Аналітичний огляд стану забруднення ґрунтів в Україні (42 с.). Київ. Food and Agriculture Organization of the United Nations. (2020). State of the World’s Land and Water Resources for Food and Agriculture 2020 (244 p.). FAO. European Environment Agency. (2019). Soil degradation in Europe (76 p.). Publications Office of the European Union. European Environment Agency. (2019). European soil condition report (82 p.). Copenhagen: EEA. Joint Research Centre. (2018). Soil erosion assessment for Europe (112 p.). Publications Office of the European Union.