Дослідження сервітутного землекористування для автозаправної станції
Автор: Місик Софія Олегівна
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Землеустрій та кадастр
Інститут: Інститут геодезії
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Земельний сервітут є одним із фундаментальних правових механізмів регулювання земельних відносин, який забезпечує можливість обмеженого платного чи безоплатного користування чужою земельною ділянкою для задоволення своїх потреб. Відповідно статті 403 Цивільного кодексу України, земельний сервітут встановлюється з метою задоволення потреб, які неможливо реалізувати іншим способом (Кодекс, 2003). Однією з ключових його особливостей є обов’язок здійснювати таке користування способом, що є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, що прямо закріплено у частині 4 статті 98 Земельного кодексу України (Кодекс, 2001). Земельний сервітут не передбачає переходу права власності, а лише встановлює юридично визначене право строкового або постійного обмеженого користування ділянкою відповідно до умов договору, закону, заповіту чи рішення суду. У сучасних умовах розвитку транспортної інфраструктури земельний сервітут виступає вагомим інструментом забезпечення збалансованої організації територій та запобігання конфліктним ситуаціям між землевласниками. Як зазначається у науковій літературі та правозастосовній практиці, розвиток сервітутних відносин спрямований на оптимізацію земельного потенціалу та забезпечення ефективного функціонування об’єктів загального користування, включаючи об’єкти паливної інфраструктури (автозаправні станції). Адже автозаправні станції відіграють ключову роль у забезпеченні безперебійної роботи транспорту, логістики, мобільності населення та підтриманні оборони країни. У ході виконання магістерської кваліфікаційної роботи було здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів сервітутного землекористування під потреби автозаправних станцій. Проаналізовано чинні нормативно-правові акти України та наукові публікації по тематиці земельних сервітутів, розглянуто їх сутність, класифікацію та особливості застосування в Україні й зарубіжних країнах (Кодекс 2003, 2001, Закон 2003, 2012). Особливу увагу приділено вивченню процедури розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у сервітутне користування для забезпечення проїздів до автозаправної станції. Також досліджено автозаправні станції, їх класифікацію, сучасний стан в Україні та екологічний вплив на довкілля, що дало змогу сформулювати практичні рекомендації щодо оптимізації сервітутного землекористування в цій сфері. Об’єкт дослідження – земельна ділянка, що відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій енергетики, оборони та іншого призначення, на яку поширюється право сервітутного землекористування для забезпечення проїздів до автозаправної станції. Предмет дослідження – правові засади земельного сервітуту, процедура створення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у сервітутне користування, сучасний стан автозаправних станцій на території України та їх вплив на довкілля. Мета дослідження – дослідження процедури відведення земельної ділянки у сервітутне користування для забезпечення проїздів до автозаправної станції, а також дослідження особливостей автозаправних станцій на території України та їх вплив на довкілля. Результати дослідження. В процесі дослідження було подано теоретичні основи правового регулювання земельних сервітутів, здійснено аналіз нормативно-правової бази України щодо розроблення проєкту землеустрою, встановлення сервітуту в Україні та його класифікацію. Проведено аналіз особливостей видів земельного сервітуту в зарубіжних країнах, зокрема у Німеччині, Франції та США, які мають чітко визначені стандарти застосування. Представлено комплекс робіт щодо розроблення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки у сервітутне користування для забезпечення проїздів до автозаправної станції. Наведено загальну характеристику об’єкта дослідження, надано послідовність процедур розроблення проекту землеустрою для встановлення сервітуту. Проведено розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0469 га, проаналізовано встановленні обмеження у використанні земель та які заборони вони включають. Також проведено аналіз автозаправних станцій в Україні, наведено їх класифікацію, зокрема за спектром наданих послуг, технічним рішенням та потужністю (Закон, 2011, ДБН, 2019). Розкрито особливості сучасного стану автозаправних станцій та їх вплив на довкілля. Здійснено оцінку екологічних ризиків і необхідності дотримання санітарно-захисних норм та відстаней під час розміщення таких об’єктів. Ключові слова: земельна ділянка, земельний сервітут, проєкт землеустрою, автозаправна станція, класифікація, екологічна безпека. Перелік використаних літературних джерел: України, К. (2001). Земельний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), (3-4), 2768-III. України, К. (2003). Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), (40-44), 435-IV. України, З. (2003). Про землеустрій. Відомості Верховної Ради України (ВВР), (36), 858-IV. України, З. (2012). Про Державний земельний кадастр. Відомості Верховної Ради України (ВВР), (8), 3613-VI. України, З. (2011). Про регулювання містобудівної діяльності. Відомості Верховної Ради України (ВВР), (34), 3038-VI. України, Д.Б.Н. (2019). Планування і забудова територій. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Б.2.2-12:2019.