Дослідження ефективності роботи громадського транспорту за різного способу його пріоритизації
Автор: Підгорецький Матвій Сергійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2025-2026 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: Одним із дієвих способів розвантаження транспортної мережі бідь якого сучасного міста є перерозподіл пересувань мешканців організаційними, мотиваційними та, в крайніх непопулярних випадках, регуляторними методами [1–4]. До організаційних методів можна віднести такі, як облаштування зручної інфраструктури під різні типи пересувань міських мешканців та приїжджих, забезпечення різноманітних пріоритетів диференційовано для різних транспортних районів та функціональних зон тощо. Під зручною інфраструктурою впершу чергу розуміють її безбар’єрність та доступність, створення великих транспортних вузлів з поєднанням обслуговування різних видів транспорту (автобуси та залізниця, автобуси, залізниця та літаки), облаштування зручних зупинкових пунктів, облаштування смуг для пріоритетного руху громадського транспорту та таксі. З погляду всієї території міста зрозуміло, що той чи інший спосіб пріоритету, за окремими винятками, неоптимально та нераціонально впроваджувати у всьому місті. До прикладу, пріоритет для пішоходів практично недоцільно вводити у малозабудованій зоні, проте є вкрай бажаним для житлової, рекреаційно відпочинкової чи центральної функціональних зон. Схожа ситуація також з велосипедним рухом, незважаючи на те, що межі застосування пріоритетів для цього способу пересування є дещо ширшими у порівнянні з піших рухом. Зворотно навпаки ситуація з пріоритетами для приватного та магістрального автомобільного транспорту, якому потрібно надавати пріоритети у середмісті або на виїздах з міста, проте не варто цього точно робити у житловій чи 5 центральній функціональній зонах. Щодо громадського транспорту, то тут пріоритизація обґрунтовується або на територіях зі значними затримками руху та за одночасної великої інтенсивності рухомого складу цього виду міського транспорту. Мотиваційні методи, які сприяють перерозподілу пересувань у містах у першу чергу пов’язані з двома чинниками – фінансами та комфортом. Під час врахування фінансових чинників необхідно враховувати витрати пального, витрати часу та вартість пересування. Звичайно, якщо забезпечується пріоритет для громадського транспорту практично на всій протяжності транспортної мережі, то міські мешканці можуть швидше прийняти рішення пересуватись територією міста не власними транспортними засобами, а громадським транспортом, оскільки постійне перебування у заторах – це не лише про витрати пального, але й про витрати часу. Тут важливим чинником є також комфорт пересування, оскільки є досить значна категорія людей, які можуть терпіти витрати від пересувань приватним автомобільним транспортом, якщо їм піж час пересування не буде забезпечено комфортний рухомий склад громадського транспорту. Досить часто вдаються також до регуляторних заходів. Незважаючи, що вони є непопулярними серед міських мешканців, проте найбільш дієвими та швидкими. До таких заходів відноситься обмеження в русі для певних територій окремим видам транспорту, запровадження платного паркування або ж обмеження цього паркування, запровадження таких циклів світлофорного регулювання, які грунтуються на введенні адаптивних систем управління рухом з пріоритетом для громадського транспорту або пішоходів. Будь які із запропонованих політик у сфері управління рухом на міській території мають грунтуватись на детальному вивченні величини, напрямків та часових тенденцій зміни пересувань, їх закономірностей, системності у відтворенні тощо. Виходячи з цього, маємо пам’ятати про використання методів системного аналізу під час вивчення основних чинників впливу, формування з них математичних залежностей. Важливо також правильно обирати методи дослідження дорожнього руху, в якому переважна більшість показників мають стохастичний характер у непікові періоди, але й на тих самих ділянках транспортної мережі у певні періоди доби (як правило, пікові), відбуваються детерміновані динамічні процес, особливо ті з них, які пов’язані зі світлофорним регулювання, пересувань тощо. прогнозуванням обсягів пасажирських У цій магістерській кваліфікаційній роботі основна увага зосереджена на трьох основних аспектах: – теоретичному аналізі наукових і практичних передових підходів щодо забезпечення пріоритизації громадського транспорту під час його руху міською територією за різного впливу чинників розселення, транспортного планування та зовнішнього середовища; – аналіз кращих світових та українських практик щодо забезпечення часових та просторових пріоритетів для ефективнішого транспортного обслуговування міських мешканців за критеріями мінімізації затримки руху та фінансових ресурсів; – визначення основних закономірностей, які виникають в русі громадського транспорту та загального транспортного потоку в різні часові періоди та у різних функціональних та транспортних зонах урбанізованих просторів. Аналіз цих кращих практик показав, що на ефективність тих або інших рішень суттєвий вплив мають транспортне районування міської території, його функціональне зонування, розселення мешканців та розміщення найбільших генеруючих (людей – пішоходів та пасажирів) пунктів відносно території міста, конфігурація вулично-дорожньої мережі та рівень розвитку інфраструктури для забезпечення пересувань немоторизованим транспортом, специфіка самого міста. 7 Найбільш дієвим способом забезпечення перерозподілу пересувань між різними видами є забезпечення просторового та часового пріоритету для громадського транспорту, який здатний одночасно забезпечити наймасовіше пересування, а також розвиток інфраструктури велосипедного руху. Акцентом для дослідження та вивчення у цій роботі є міський громадський транспорт у місті Львові, яке вирізняється високою щільність вулично-дорожньої мережі та щільність населення, а також радіально кільцевою конфігурацією вулично-дорожньої мережі. Об’єкт дослідження – міський громадський транспорт. Предмет дослідження – показники ефективності міського громадського транспорту за різних способів його пріоритизації. Методи дослідження: документальне вивчення під час опрацювання наукової та нормативної фахової літератури щодо визначення та забезпечення показників ефективної і стійкої роботи міського громадського транспорту; системний аналіз під час одночасного врахування різноманітних чинників, які визначають зміну ефективності роботи міського громадського транспорту під впливом середовища руху; математична статистика під час опрацювання результатів вимірювань, їх грунтовного аналізу, формування аналітичних та графічних залежностей; прогнозування руху під час вироблення наукових прогнозів та практичних рекомендацій щодо впровадження тиих або інших способів пріоритизації диференційовано для різних територій, транспортних рафонів та функціональних зон. Метою роботи вивчення тенденцій впливу та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення роботи міського громадського транспорту залежно від способу його пріоритизації. Ключові слова: громадський транспорт, просторовий пріоритет, часовий пріоритет, вулично-дорожня мережі, функціональна зона, транспортний район, маршрут громадського транспорту, транспортний потік, пасажирський потік, інтенсивність руху. Перелік використаних літературних джерел 1. Norbert, N. Oppenheim Urban Travel Demand Modeling (1995) / Oppenheim Norbert.– John Wiley and Sons. Hoboken, New Jersey, USA. 2. Public Transport Assignment (2013). - Department for Transport, Transport Analysis Guidance. – London. 3. Sheffy, Y. Urban Transportation Networks. Equilibrium Analisis with Mathematical Programming Methods (1995). Engelwood Cliffs: Prentice-Hall. 4. Горбачов П.Ф. (2009) Сучасні наукові підходи до організації роботи маршрутного пасажирського транспорту в містах: монографія. ХНАДУ, Харків.