Дослідження ефективності функціонування виділених смуг для громадського транспорту залежно від інтенсивності його руху
Автор: Максимов Максим Юрійович
Кваліфікаційний рівень: магістр
Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті (за видами транспорту)
Інститут: Інститут механічної інженерії та транспорту
Форма навчання: денна
Навчальний рік: 2020-2021 н.р.
Мова захисту: українська
Анотація: У транспортній системі сучасного міста, де показники мобільності населення постійно зростають, важливим завданням є надання пріоритизації руху для тих видів переміщення, які можуть забезпечити більші їх обсяги з найменшими затратами часу, економічними витратами та найменшим впливом на довкілля. Враховуючи, що параметри проїзної частини, яку індивідуальний та громадський транспорт використовують під час руху, є практично незмінними, а вільних площ у місті залишається все менше, часто приймають рішення про виділення для міського громадського транспорту окремих коридорів для руху. Такі умовні коридори можуть забезпечуватись активним та пасивним пріоритетом [1–3]. Активний пріоритет передбачає впровадження таких керуючих систем із використанням засобів світлофорної сигналізації, коли транспортному засобу, який наближається до регульованого перехрестя, надається право на беззупинковий проїзд або проїзд із найменшими затратами часу у порівнянні з потоком індивідуального транспорту. Пасивний пріоритет передбачає, що міському громадському транспорту надаються певні переваги в русі через облаштування йому спеціальних виділених смуг, куди заборонено заїжджати іншим учасниками дорожнього руху – приватному легковому та вантажному транспорту. Шляхом проведення великого обсягу теоретичних досліджень із вивчення такої проблематики у світовій практиці, визначено ряд інженерних практичних підходів до реалізації пріоритетного руху у великих містах. За результатами їх реалізації вдалось досягти такого ефекту [4–6]: – збільшення швидкості сполучення для міського громадського транспорту на 20–50%, що підвищило його привабливість серед користувачів інших видів переміщення; – зменшити загальні затримки в русі з розрахунку на одного користувача транспортної мережі; – зменшення забруднення території міста викидами відпрацьованих газів та шумовим забрудненням. Такі результати є важливими для розвитку міського середовища і сприяють кращому розвитку міста та його привабливості серед мешканців та туристів [4,7]. У цій роботі проведено дослідження показників руху індивідуального та громадського транспорту із використанням таких методів: натурних досліджень – з визначення швидкості сполучення та миттєвої швидкості руху для індивідуального та громадського транспорту; документальне вивчення – з аналізу основних залежностей, які виникають у транспортних потоках, виходячи із зміни інтенсивності та складу руху у них, а також параметрів проїзної частини; системний аналіз – з опрацювання даних натурних досліджень; математичне моделювання – з побудови графічних та математичних залежностей. Результатом роботи є порівняння показників руху індивідуального та громадського транспорту на магістральних вулицях із значною часткою громадського транспорту та аналіз ефективності транспортного обслуговування на обраних ділянках вулично-дорожньої мережі. Такі результати мають практичну цінність для інженерів з проектування транспортної мережі, оскільки дозволять застосувати чіткі критерії для обгрунтування пріоритизації руху на різних (за планувальними особливостями) ділянках міських вулиць. Загальний ефект від таких досліджень – забезпечення ефективного використання міського простору і мінімізація затрат часу на переміщення. Об’єкт дослідження – виділені смуги руху для громадського транспорту. Предмет дослідження – закономірності у транспортних потоках, які виникають на вулицях з облаштованими виділеними смугами для громадського транспорту. Мета дослідження: визначення закономірностей, які виникають на смугах руху, призначених для обслуговування виключно індивідуального і громадського транспорту, залежно від їх показників. За результатами цього магістерського дослідження виконано такі завдання: 1) проаналізовано методи оцінки ефективності застосування виділених смуг для міського громадського транспорту; 2) проаналізовано існуючі наукові та нормативні до обгрунтування доцільності облаштування виділених смуг для громадського транспорту; 3) проведено транспортні дослідження методами натурних досліджень, документального вивчення, системного аналізу та математичної статистики; 4) розроблено математичні моделі з визначення взаємозв’язку між показниками у транспортних потоках та ефективністю роботи виділених смуг для міського громадського транспорту; Ключові слова – транспортний потік, міський громадський транспорт, вулично-дорожня мережа, транспортна мережа, транспортна система, інтенсивність руху, швидкість сполучення. Перелік використаних літературних джерел. 1. Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів. (2018). ДБН В.2.3-5-2018. Національний стандарт України. Київ: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. 2. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. (2002). Національний стандарт України. Київ : ДП «Укрархбудінформ». 3. Гаврилов Е.В., Дмитриченко М.Ф., Доля В.К., Лановий О.Т., Линник І.Е., Поліщук В.П. (2007). Системологія на транспорті. Організація дорожнього руху. М.Ф. Дмитриченко. Київ 4. Спирин, И. В. (2003). Организация и управление пассажирскими автомобильными перевозками. Москва: Академия. 5. Доля, В. К. (2011). Пасажирські перевезення. Харків: Видавництво «Форт». 6. Поліщук В.П., Бакуліч О.О., Дзюба О.П., Єресов В.І. (2012). Організація та регулювання дорожнього руху. Поліщука В.П. Київ: Знання України. 7. Врубель, Ю. А., Капский, Д.В., Кот Е.Н. (2006). Определение потерь в дорожном движении.огр. Минск: БНТУ.